понеділок, 24 серпня 2020 р.

День Незалежності України 2020

 

Сьогодні святково одягнені та з  прекрасним духовним почуттям жителі села Княжолука, що на Прикарпатті, взяли участь в Богослужінні в храмі Святої Великомучениці Параскеви – П’ятниці  Православної Церкви України  приуроченого  до Дня Незалежності України. Після Богослужіння протоієрей отець  Олег Фесняк разом з парафіянами відслужили  панахиду біля могили Січових Стрільців та  пам’ятного знаку Небесній Сотні.

 В промові отець Олег наголосив , що 24 серпня 1991 року Верховна Рада України РСР ухвалила Акт  проголошення  незалежності України, який 1 грудня 1991 року  підтвердив народ на Всеукраїнському референдумі виникла  потреба змінити  дату святкування. Постановою  Верховної Ради України 20.02.1992 року затвердили  цю дату святкування  щорічно 24  серпня.  Саме сьогодні ми прийшли сюди, щоб вшанувати мап’ять всіх полеглих, хто віддав своє життя за незалежність України ,за тих, хто стоїть  на варті захисту нашої Держави, за тих,  хто в рядах захисту  сходу України у  російсько – українській війні.


  Після Михайло Пенгрин – директор Княжолуцької ЗОШ І-ІІІ ст. навів важкі приклади боротьби українського народу з комуністичним та московитським   режимом , щодо будівництва незалежної , вільної України  та   віддав шану полеглим за незалежність  України , тим , хто береже багатство нашої Держави.


 З  вуст учнів  школи , учасників гуртків творчості  сільського клубу під керівництвом педагога Надії Довжанської  та завідувача сільським клубом Марії Мальон  звучали патріотичні вірші   та привітання. У виконанні  народного аматорського фольклорно – етнографічного колективу «Барви Прикарпаття»  під керівництвом художнього керівника Марії Дидяк звучали  патріотичні пісні.

… роки так швидко йдуть –

І нове покоління виростає.

І спадщину СРСР

Ніяк вже не сприймає.

І Україні незалежність

У світ  новий

Цивілізованих держав

Дорогу прокладає…

Іван Проців

 

середа, 19 серпня 2020 р.

Спас 2020

 

     Осіннє свято –   Спас. Вже  позаду залишається тепле літо, на яке наступають перші серпневі  прохолодні та росяні ранки. На небосхилах сонячне проміння  покривається  сірими  дощовими хмарами. Серпневі будні, що ближче до вересня місяця, пожинають всі хлібні поля, залишаючи їх під покрив прохолодних дощів та снігових заметів. Таким видався сьогодні для княжолучан святковий день – Яблучний  Спас.

     В цей день парафіяни села зранку поспішають з причепуреними кошичками, щоб освятити зібрані плоди яблук, груш, слив, персиків,  різносортного винограду тощо. Адже в цей  день щорічно 19 серпня  весь православний світ  відзначає свято  Преображення Господня, або як кажуть в народі Спас, або Яблучний спас. Це день, коли Господь появився  перед своїми учнями: Іван, Яків, Петро.


    Саме про цю історію  святкування Преображення Господнє віряни слухали під час святкового Богослужіння протоієрея отця Олега Фесняка в храмі Святої Великомучениці Параскеви – П’ятниці Православної Церкви України в селі Княжолука, що на Прикарпатті.



















Яблука спілі у кошик складаю,

До храму на свято Спас  поспішаю,

На службі Божій побувати

Подяку Господу віддати,

Цілющі яблука освятити,

Врожай яблук цих зібрати

Щоб  сили доброї  узяти.

 

Іван Проців

вівторок, 11 серпня 2020 р.

Манявський скит 2020

 

      06 серпня 2020 року  парафіяни села Княжолука , що на Долинщині вяли участь в святковому Богослужінні присвяченому  святих Бориса і Гліба в Манявському чоловічому монастирі.  На дворі прекрасна і тепла пора року . Хоч тепло та спека понад 30 градусів плюс, однак  світловий день  помітно скорочується, але вода в річці та ставках ще продовжує бути теплою. Серпень -  самий спокійний місяць року. Дощів майже немає, надмірно суха і тепла погода.

   Під час Богослужіння в храмі Бориса і Гліба  присутні  дізнались  про великі подвиги нащадків Володимира Великого  його молодших синів Бориса та Гліба, які народилися ще незадовго  до Хрещення Русі і виховувались у християнській вірі. За часи свого життя вони прийняли мученицьку смерть від одновірців, за що церква їх і  зарахувала до лику святих.




  Надзвичайно прекрасні споруди  монастиря, які розкинулись у підніжжі гір вкритих  зеленими хвойними лісами, їх духовна  історія та культура  наповнили серця  присутніх подихом  доброти та ласки до Бога.






  «Із вуст отців Церковна проповідь ішла,

Яка в серця і душу полягла.

В храм Божий разом ми ходім,

До нього кличе нас церковний дзвін»…



























Іван Проців