День Небесної Сотні 2025

 

        20.02.2025 року. В цей календарний місячний день тільки 2014 року в таку морозяну, засніжену пору зими, в середмісті столиці України Києва, загинула найбільша кількість осіб – 48 загиблих учасників Революції Гідності, з 54 іншими загиблими  та смертельно пораненими, а також активісти Майдану, які загинули продовж 2013 - 2014 року з початком російської агресії на сході України, відстоюючи демократичні цінності та територіальну цілісність України.

        Сьогодні віряни храмів святої великомучениці Параскеви-П’ятниці ПЦУ та святого Дмитрія УГКЦ  Княжолуцького старостинського округу Долинської ОТГ разом з отцями Іваном Мирутенком та Ігорем Ліпчанським в супроводі процесії та церковного хору служили панахиду біля пам’ятного знаку Небесної сотні. Пам'ять членів Небесної сотні вшанували хвилиною мовчання. В промові отці Іван та Ігор згадали події початку Революції Гідності та героїчні вчинки її учасників, які віддали найдорожче за демократичні цінності – своє життя. Учні місцевого ліцею вшанували День Небесної Сотні патріотичними словами та піснею про Україну. Під музичний супровід, присутні виконали гімн України. На завершення, сільський староста Галина Лужна, подякували всім присутнім за участь у вшануванні Дня Героїв Небесної Сотні, який покликаний увінчати людську і національну відвагу, самовідданість, силу духу і стійкість, завдяки яким змінено хід історії нашої України.

Митці Долинської художньої школи 1969-1973 р.р.

 

 Спогади. По заді понад п’ять десятків  років, як ці художні творці  на цій фотографії навчалися й удосконалювали свої художні здібності в Долинській художній школі. Серед них учні села Княжолука: Ярослав Іванович Матійчин, Іван Іванович Проців, Ярослав Федорович Лазоришин, Василь Федорович Семенишин. Велика шана викладачам художньої школи: Гуралевичу І.В. – директору школи; Фрищину О.М. – викладачу рисунку та скульптури; Багрію П.І. – викладачу живопису.

Стежина життя Героя ЗСУ Миколи Лесіва

 

 Микола народився в селі Княжолука Долинського району Івано-Франківської областіі  29 вересня 1983 року народження.

1984 рік. Миколі вісім місяців.

1992 рік. Жовтень місяць. Одружується брат Володимир  з дівчиною Ольгою в селі Зарічне Стрийського району Львівської області. На фотографії рогатка молодому на викуп молодої. Преший з права Микола, йому дев’ять років.

 

 

                                         

1994 рік. Микола закінчив четвертій клас і перейшов до п’ятого класу. На фотографії Микола в першому ряду з ліва на право п/ятий. Вчителька початкових класів Марія Йосипівна Мальон та ерівник старших класів Ольга Семенівна Стасюк.

1995 рік. Микола з друзями, на фотографії перший з ліва.

1996 рік. Микола з  другом Павло Гайнюк. На фотографії Микола з лівої сторони. Будучи підлітком, Микола часто допомагав батькам поратися по господарству та обробляти городину. Оскільки він народився з великою різницею у віці від сестри Оксани та брата Володимира. Поки Микола піростав, то вони вже створили свої сім’ї. Батьки постійно працювали, тож господарка залишалася на Миколу. Він ніколи не залишався на одинці. Він завжди  знаходив час, щоб гуляти з друзями. Сходити з ними на рцчку, пограти футбола , а зимою в на ковзанах в хокей. В дитинстві часто розпитував  дідуся Назарія, як він воював з фашистами в Другій світовій війні і було там страшно. Також постійно з однолітками грали у війну.

1999 рік. . Микола здобув не повну середню освіту і продовжив навчатися  в Стрийському ПТУ, де здобув професію електро - газозварювальника. 2002 рік. Після навчання, виїхав на роботу до Кіровограда. Там він проживав і працював.

 2002 рік. Микола Лесів разом з друзями на пікніку в Малинові. На фотографії Микола з права на ліво другий.

2006 рік. Микола з своєю дівчиною Світланою в місті Долинське Кіровоградської області.

2007 рік. Микола відпочиває в квартирі місто Долинське Кіровоградської обасті .

 20.12.2008 рік. Микола стає батьком.  В Миколи та Світлани народжується син Микола.

2009 рік. Синові Миколі шість місяців.

2010 рік. Синові Миколі два роки.

2013.рік. Микола в місті Долинське Кіровоградської області біля свого автомобіля.

08.09.2014 рік. В Миколи помирає батько Лесів Мирон Онуфрійович.  Він приїзджає на похорон батька.

 2016 рік. Синові Миколі вісім років 

2024 рк. Кінець літа. Микола під час  робочої відпустки приїхав до матері Анастасії Лесів на свою батьківщину. Відпустка у Миколи, була короткою, але в душі матері, вона залишилась на все її життя – згадує мати. Стан      здоров‘я Анастасії дуже вахкий. Вона перенесла два інсульти. Ця недуга підкосила її. Та вона не здається. Сильна і мужня жінка. Та втрата сина не зламала її. Будии вдома у матері, Микола обіцяв переїхати до неї з сімєю. Він дуже нудьгував за своєю батьківщиною, рідними та близькими. Коли побачив немічну матір, йому було дуже важко на душі та залишати її на одинці. Переробивши всі роботи по господарці, він готовився до повернення  до своєї сім’ї. Та одного вечора, він розказував матері, що він став на військовий переоблік і якщо, принесуть йому повістку йти на війну, він не буде ховатися і піде, якщо в цьому є потреба. Та мати його благала і умовляла, щоб не спішився, адже  він такий ще молодий. Та це було марно. Пригадав їй свого батька, а його дідуся Назарія Проціва 1900 р.н., який залишив семеро дітей і пішов на війну. Він дійшов до Берліну. В 1948 році, дід був нагороджений медаллю за Перемогу у Великій Вітчизняній Війні 1941-1946 р.р. посвідчення Я № 0111708 від 03.03.1948 року. Та попри все, мати ще його благала. Микола зробив свій вибір і пішов по слідах свого дідуся.

       18 вересня 2024 рік. Микола Лесів призваний із місця проживання  Кіровоградська область, Кропивницький район, місто Долинське, Долинським ТЦК на службу в Збройні Сили України.  Військову підготовку проходив на Житомирському полігоні. 23 жовтня 2024 року. Микола направлений на військову службу до Білогорівки на Сіверський напрямок Луганської області в 1-у роту, 238 батальйон дисатно-штурмової 129 бригади.

Із повідомлення від 02.12.2024 року за №1681/1761  Міністерства  Оборони України  військової частини А5039:

      Старший стрілець -оператор другої стрілецького відділення  другого стрілецького взводу  першої стрілецької роти  військової частини А5039 , солдат Лесів Микола Миронович 29.09.1983 р.н.  22.11.2024 року під час виконання бойового завдання із захисту територіальної  цілісності Батьківщини, відсічі та стримування збройної агресії Російської  Федерації  проти України, в районі бойових дій  біля населеного пункту  Білогорівка Сєвєродонецького району Луганської області  загинув.

 

До перемоги

 

Кров’ю, потом і руками,

Збройні Сили України,

Б’ються з москалями,

Клятими мокшами,

Нині, України ворогами.

 

Б’ють їх і вбивають,

На їх місце, нових приганяють,

У двох і трьох соті,

Їх щоденно ЗСУ укладають,

Решту ними,

Чорноземи підживляють.

 

Українці сильні і міцні,

В єдності, у боротьбі,

Будуть москалів вбивати,

І пішком до раші гнати,

Україну неньку визволяти.

За порогами школи

 

 1960 рік. В цей післявоєнний час народився великий клас однолітків, які красуються на фотографії в святковому шкільному вбранні в період навчання в Княжолуцькій загально-освітній середній школі І-ІІІ ст.1975 року. Школа розташована в центрі села, неподалік гір Карпат в бойківському краю, що на Долинщині. Шкільні роки – це перші й останні дзвоники в перехідні класи, учнівські походи та різні змагання, друзі та перше кохання. Саме ці учні в свої шкільні роки вчились дружити, прощати і любити, а також бути добрим і щирим. Що так було дуже важним в період шкільних років. Сьогодні кожен з цих учнів, згадує своїх однокласників та класних керівників і вчителів, перший клас та шкільний випускний  вечір. Вони вже дорослі із багатим життєвим досвідом.

Через століття

 

   Княжолука – це село з багато віковою історією і не повторною атмосферою бойківського краю. Кожен, хто народився тут, або побував в гостях, на завжди закохується в цей дивовижний край, який розташований в підніжжі гір Карпат, на берегах гірської води річки Свіча. Читаючи краєзнавчі літописи та прогулюючись вулицями бойківського села і територіями, які примикають до села, відчуваєш подих сьомого століття своєї батьківщини.

На фотографії  хата, якій понад сто років. В неї змінено тільки перекриття. Солома поміняна на шифер.  Олійник Афтанасій після Другої світової війни разом із сімє’ю.1950 рік.

Велич творчості бойків

 Днями віч-на-віч  побував я з декоратором Михайлом Кіщуком. Народився Михайло 30.11.1985 року на Бойківщині в селі Княжолука. Зростав і навчався в тутешній школі. Бог обдарував його художніми здібностями. Паралельно із школою з 1993-2003 р.р. , він навчався в Долинській художній школі. Маючи високі знання, Михайло поступив на навчання і закінчив з відзнакою Київський Міжнародний Національний Університет «Україна». Бойківський край в якому він проживає – край багатий піснями та поезіями, літописами та художніми і мистецькими витворами. Тут народилися композитори та краєзнавці, відомі лікарі і вчені, в’язальниці та вишивальниці і так без кінця і краю. Вони народилися в підніжжі гір Карпат  в мальовничому селі Княжолука, яке розташоване на берегах річки Свіча, в приміській зоні міста Долина. А серед них і наш декоратор Михайло. При огляді його створених гіпсових декорацій, розбігалися очі. Всі вони відрізнялися одна від одної за своїм стилем і характером. Золоті вмілі його руки, спостерігаються на художніх витворах. Всі його роботи складають велику галерею творця. Це скарб нашого сьогодення. Хочеться вірити, що всі його художні витвори, знайдуть своє місце не тільки в Україні, але і за її межами.

   Сьогодні один із  художніх витворів знайшов місце в Бойківській світлиці Івана Проціва. Щиро дякуємо Михайлу за його художню працю.