Зустріч однокласників - ювілярів

 

     Двадцять першого серпня цього року  випускники Княжолуцької ЗОШ  1971 року провели зустріч. Рівно п’ятдесят років, як вони закінчили Княжолуцьку школу.  В котрий  раз , а це через п’ять кожних років постійно в зад  вони проводять аналогічні зустрічі  шкільних спогадів та сьогодення.

       Та доля розпорядилася так, що кожен з них має свою життєву стежину, своє місце проживання , свою долю.

      Кожен з них неперевершений. Адже виходячи із шкільних парт,  вони поступили у відповідні учбові заклади. А дальше навчання, робота, сім’я, кар’єрний ріст.

       Доля розкинула так, що хтось із них живе в країнах Європи, Російської Федерації,  обласних центрах та містах, селах та Батьківщині.

        Будучи разом , діляться  своїми враженнями та досягненнями. Це був надзвичайно великий випуск учнів. Були створені два класи в кількості 62 учні.

        Більшість із них відійшла у вічність. Про те за  них ніколи не забувають та вшановують хвилиною мовчання.

          Саме такі зустрічі надихають кожного на дружні відносини та взаєморозуміння.  Бо часто так хочеться знати про кожного. Але буденні дні не дають такої можливості , навіть будучи  поруч.

            Провівши певний час разом  в закладах відпочинку, важко розходитись. А після лишається тільки спогад. До нової зустрічі  в 2026 році.

Яблуневий Спас 2021

 

19 серпня 2021 року. В цей день  пройшло святкове Богослужіння з протоієреєм Олегом Фесняком. Християни  до храму Святої Великомучениці Параскеви-П’ятниці Православної Церкви України несли на освячення кошики з фруктами, овочами та  цілюще зілля. Основним атрибутом є яблука, яких за народними звичаями до  освячення не їдять.

Дні  осінні прибігають,

В кожнім саду яблуні і груші дозрівають,

В храм на  свято Спаса приходити.

Плоди  фруктів , яблунь освятити,

Через рік новий урожай зустріти.

Іван Проців

Маковий спас

 

Хай життя  як мед з тобою,

Хай  щастя пливе швидкою рікою,

Дні чисті і ясні як небеса

І темна не стріне тебе  полоса.

 

Сьогодні  із чистого дня,

У казці живеш ти щодня,

Здоров’я, достаток і пісня дзвінка,

Веде у щасливе життя .

Гібіскусовий гай

 

З небес яскраве сонце  сіяє,

Своє тепло  промінням  розкидає,

І цвіт гібіскусів вкриває,

Пелюстки  цвіту ранком відкриває.

 

Як тільки сонечко над горами сідає,

Пелюстки у бутон гібіскусів згортає,

І в мить краса цвітіння завмирає,

І кожен ранок  знову оживає.

 

Квітки рожеві, білі й голубі,

З любов’ю припадають до душі,

Вони милують завжди  нас,

Любити й шанувати кожен час.

 

Білорусь

 

Незгасне горе , біль і смуток

Білорусів охопили,

Як знову Лукашенка,

Президентом  оголосили .

Народ за  правду заступився

І постатями власними на вулицях,

Із квітам та правдою з’явився .

Та нелюди, яких десятки років ,

Кат -Лукашенко виростав

У балаклавах  із дубінками

Нещадно всіх прохожих забивав.

В авто заки людей загружали,

У тюрми вже готові закидали.

Народ тут били, катували,

Щоби покірливими «власті» стали.

Та  страх і тюрми білорусів не лякають,

Щоденно гаслами «геть Лукашенка» всі гукають,

Вони  цим ката не спиняють.

І виродки народ в неволі ще тримають.

Якого ж мати  ката родила ?

Якому тіло лиш  дала.

І пси його скрізь лютували,

Своїх братів , сестер ,

До смерті забивали .

О Боже , час судний стане

І вирок ідолу за скоєне постане.                    Серпень 2020

Диктатори й кати

 

Яка ж їх мати народила,

І серце кожному своє вложила,

І прізвище батьки їм дарували,

Так Путіна і Лукашенка в світ пускали.

І вже висот ви два   сьогодні досягли,

Народ обох країн у прірву затягли,

Палати й шати збудували,

Народ країн своїх ви грабували.

Ви їх   у злидні затягали,

До рук добро народне все прибрали,

Жорстокими ви нелюдами стали.

У Путіна ще спрага  не пропала,

Бо українців не зламала.

Ви  росіяни й білоруси не чикайте

І спротив  свій  катам   віддайте.

Два  ідоли і два кати,

Ідуть в упряжці до мети,

Щоб Вас   рабами зберегти.

Таке легше буде керувати,

Свій трон царя оберігати.

Та за свободу й правду треба стати,

Щоб ідолів назавжди подолати.

Квітковий рай

 

Ти тільки вікна в хаті відкривай,

Під ними бачиш чудотворний гай,

Духмяний та  квітучий сам розмай,

Кущі  пахучих до душі  лілей.

 

Душевно гарний й  різнобарвний край ,

Коли тебе оточує квітковий рай,

В твоєму ніжному і милому саду,

У вічнозеленому двору .

 

Тут  свою душу відведеш,

Коли в квітник ти свій зайдеш,

Нудьгу і тугу покидаєш,

І потайки у світ казок вже поспішаєш.

 

І диво цвіт  тебе  вже зустрічає,

Турбот усіх він назавжди лишає,

Всіх  ароматами квіток зціляє,

Він сили додає і на життя нас  надихає.

 

 

 

Моя родина - України краплина

 

 Газета «Свіча»   № 30 (2535) від  23 липня 2021 року  стор. 6 , автор Іван Проців

        Липень. В оселях територіальної громади села Княжолука  Долинської ОТГ розкішно  цвітуть  барвисті квіти, а на городах дозріває багато фруктів та ягід.  У повітрі відчутно  чудовий аромат липи. На деревах та кущах  гомін співучих птахів .

       У літню неділю  мешканці громади поспішають до сільського клубу, щоб взяти участь у святковій програмі    «Моя родина –  України краплина» приуроченої   культурно- мистецькій естафеті  від громади до громади  «Щаслива родина – міцна Україна» присвяченої тридцятій річниці Дню Незалежності України. Розпочав святкове дійство  протоієрей - отець Олег Фесняк храму Святої Великомучениці Параскеви – П’ятниці  Православної Церкви України з молитви та духовних настанов.  Аніматор Іванна Мальон активно  провела час  з дітьми, показуючи їм шоу з мильних бульбашон. Із  своїм авторським віршом виступила Надія Довжанська.  Народний аматорський колектив «Барви Прикарпаття» , земляки  членів родини Надіївських , молодші  солісти  Марія та Анжеліка Лабутіни , Діана Паньків, Соломія Кальмук , зачаровували присутніх своїми піснями.  Також молодша та старша  група студії «Грація» подарували танець.  Гляді мали змогу  послухати  музичний  твір на акордеоні у виконанні Ігоря Якиміва.

       Лунали овації  кожному  виконавцю, а також  керівнику Марії  Дидяк (Надіївській ), завідувачу сільським клубом Марії Мальон та завідувачу  сільською бібліотекою  Любі Яремко, що й підготували святкову програму.

    До речі,  цей співучий скарб  Надіївських   зростав  із співом  в церковному хорі поруч з бабусею , а потім із матір’ю у  сільському хорі. Та незабаром із здобуттям музичної освіти Василь та  Марія керують народним аматорським колективом «Барви Прикарпаття».  Сьогодні Василя Надіївського знають як члена національного  ансамблю пісні і танцю «Гоцулія»   не тільки в Україні, але і за її межами. 

      Мешканці  територіальної громади з нетерпінням чекають  виконанні нових і нових  пісень, танців, поезій та різних дитячих шоу.

Слідами зла

 

Три десятки років промайнули,

Незалежність Україні як  здобули,

І московський   шлейф стягнули,

Щоб сюди дорогу на завжди забули.

 

Де колись московія порядки встановляла,

Мову рідну, українську плюндрувала,

І русизму в школах всіх навчала,

Щоб історія  України назавжди пропала.

 

Важко нечесть ту долати,

Щоб країну вільну  будувати,

Їх агенти й досі   дошкуляють,

Україну і Закони зневажають.

 

Судді й прокурори череваті,

Взятки беруть сволочі прокляті,

Продають і все купляють ,

В тюрми злісних  не пакують.

 

Українська влада - то нездара,

На горбах народу виростала,

В злидні люд весь завели,

І велике крадівництво почали.

 

До тюрми  лишень саджають,

Тих, які грошей не мають.

Скрізь  бандитська саранча,

Творить в регіонах  чудеса.

 

На народ  давно вже  чхають,

На пагонах зірочки  в них сяють.

Пика в них як диня розбухає

В штани  заднє місце не влізає.

 

Українці терпеливо споглядають,

Як чорти наземні управляють,

І народ весь  в дурні пошивають,

На все ціни як гриби зростають.

 

Поки мільйонери казни наповняють,

Українці їм гостинці укладають,

Щоб з країни назавжди  пішли,

І тягар з собою весь взяли.

 

Роки за роками

 

Швидкі води береги змивають,

Все  прожите із собою забирають,

Та їх ніхто не в змозі зупинити,

Щоб на землі так довго й вічно жити.

 

І  від Всевишнього  все нам іде,

Усе наземне і людське,

І ми повинні все цінити,

Щоб без образ і осуду прожити.

 

А  нам лиш жити і  добро творити ,

І навколишній світ славити,

Нащадків всіх благословити

У Бога щастя всім  просити.

 

Тоді щасливі діти і батьки,

Якщо всіх серце доброти,

І разом шлях життя свого   долати,

Щоб  світлу   долю і майбутнє мати.

 

Прожити так , щоб не втрачати,

Так дуже  важко повертати,

І день вчорашній уже минає,

Назад ніколи не вертає.