Благодійна ярмарка

 

      Сьогодні для мешканців територіальної громади села Княжолука  Долинської ОТГ надзвичайно важливий  святковий осінній день.

      В цей день 21 вересня  парафіяни храму Святої Великомучениці Параскеви – П’ятниці  Православної Церкви України спільно з протоієреєм Олегом Фесняком відслужили  велике церковне свято – Різдва Пресвятої  Богородиці. Це свято з давна наші предки називають святом врожаю та Другою Пречистою. За  нашими українськими традиціями Різдво Пресвятої Богородиці належить до жіночого свята. Жінка , яка є  матір’ю та  продовжувачкою роду.

       Після закінчення  святкового Богослужіння парафіяни відвідали  благодійну ярмарку учнів Княжолуцького ліцею.

      Це справжня осіння ярмарка. Тут можна було придбати різні смаколики, солодощі та фрукти. Виручені кошти учні повернуть на підтримку дітей з інвалідністю.

      Проведені педагогами ліцею такі благодійні ярмарки , стають  поштовхом нашої учнівської молоді в пробудженні в них байдужості та черствості  до проблем знедолених , людей похилого віку, до біди  ближнього, що стається поруч.

       Ця  благодійність є дуже важливим фактором у вихованні  нашого підростаючого  покоління. Саме це і породжує в них  доброту і чесність,  чуйність і доброзичливість, тактовність та милосердя. В проведенні таких заходів, діти вже розвивають свою  особистість та відповідальність, ставлення до себе та оточуючих.

На порозі осені

 

Пора осіння вже кружляє,

З дерев листочки де не де скидає,

І в  травах коник - стрибунець співає,

Про осіннє диво сповіщає.

 

З легка холодний вітер продуває

І на деревах гілками гойдає,

Неначе ручками махає,

В обійми осінь все згортає.

 

Неподалік береза наче панна

В оксамитовому вбранні,

На берегах малинових доріг

Стоїть у  спогадах покинутих обійсть.

 

Які з давна поміж дерев тут  виглядають

І про повернення життя сюди чекають.

Колись тут предки наші виростали,

Хутір  Малинів  обживали.

 

 

На річці Свіча

 

Вода по річці  пропливає,

Листочки із минулого   гортає,

З собою  все несе і не вертає,

Тільки сліди історії лишає.

 

Проміння сонця  на воді,

Неначе іскри у вогні,

Аж  очі сліпить й затуляє,

У течії води згасає.

 

Вода хлюпоче в береги

І хвилі піднімає до гори,

Та   шепче тихо з далека,

Століттями історії пройшла.

 

Своїх завжди я рятувала,

Від ворогів та нелюдів оберігала,

Завжди з  собою  я  їх  брала,

І  в Україну більше не вертала.

 

До себе радо всіх приймаю,

Любов і радість з кожним  розділяю.

Я  біль  і тугу забираю,

Цілющою водою напуваю.