Буча

 

Містом Буча  зброя  загриміла,

З ними орки скаженіли,

Наче яструби  до Києва летіли,

По дорозі опір і тут зустріли         

Й  на  десятки днів засіли .     

 

Орки день і ніч стріляли,

Людей катували, убивали,

Скрізь жилі  квартири грабували,

Награбоване з собою забирали,

Поля і дороги трупами вкривали.

 

Більше трьох десятків,

Днів і ночей  звірства тут тривали,

Без води і хліба мешканців  тримали,

Газ і світло обірвали,

Геноцид українцям влаштували.

 

Вони  місто зруйнували,

Буча привидом репресій стала

І на ноги світ підняла,

Як у суверенній  незалежній  Україні

Московія війну  розпочала.

Квітна неділя

Свята неділенька прийшла,

Сьогодні квітне в храмах  скрізь лоза,

В піснях оспівана вона,

Завжди красива плакуча верба,

І пари закоханих стрічає щодня.

 

В храмах дзвони задзвонили,

Усім  душі очистили,

Віру й силу теж зміцнили,

Вербу з китицями посвятили,

Щоби разом день Пасхальний стріли.

 

Символом  України є верба,

Національною і витривалою вона,

І  оберегом теж сімейного добра:

«Не я б’ю, верба б’є.

Від нині за тиждень буде Велигдень»

Бородянка

Жахіття московської орди,

У місто Бородянку принесли:

Замість будинків, лишень руїни,

І жодної немає тут родини,

Лиш слід московської тварини.

 

Десятки  років промайнули,

Та  дух московії, тут не забули,

Як у  Сибір українців  відправляли,

І тюрми ними заповняли,

І награбоване , для себе  забирали.

 

І вже Московія  ізгоєм світу стала,

За злочини  в Україні , які вчиняла,

Людські насильства,

Депортацію , убивства і терор,

І кілька  тисячний голодомор.

Березень 2022 

Ірпінь

 

Бронежилет солдат знімає,

В евакуації людям допомагає,

Мале дитя у матері, він забирає,

Його бронежилетом  огортає,

До себе ніжно притуляє.

 

І поруч них снаряд зриває,

А  мати з старшим сином поспішає,

Та сил у неї, вже не має,

Ірпінь у полум’ї згорає,

І чорним димом небо затягає.

 

Миттєво зривом заглушило,

Солдату України,  ноги підкосило.

Дитя із рук він  не пускає,

Кров із потом на обличчі,

Йому вже очі заливає.

 

Біль серця й душу розриває,

Війна рашистів  не стихає,

Солдат дитя собою  накриває,

Дорогу в новий світ,

Своїм життям, він  відкриває.

 

 

 

Велике лихо принесла  війна ,

Все в попіл й дим,

Згортає орківська  орда,

Та Україна вічна і  міцна,

Здолає ворога  вона .

Квітень 2022

Сумний час

 

В хаті стіни онімили ,

Як не добра звістка,

У родину України,

Із війни прибула,

Мати  діток, ніжно  пригортала,

Гіркі сльози проливала,

На коліна впала,

Господа благала,

«Чом така жорстока кара,

На родину впала?».

Бога день і ніч молила,

Щоб війна скінчилась,

Щоби москалі здихали,

Українцям , життя не забрали.

За упокій свічку ,

Мати  запалила ,

Раптом сивина їй голову накрила,

Коли звістка із війни прибула.

Мати, дочки платки чорні надівають,

Стрічки чорні скрізь звисають.

У родині в Україні

Дні жалобні наступають.

І Героя України

Із російсько-української війни чекають.

Воїн їх не вмер, і не вмре ніколи,

Він завжди  буде жити,

Прикладом майбутнього служити.

Квітень 2022

Озвірілий рашист

 

І гість не проханий зайшов у хату,

У ту російсько-українську,

Війну прокляту,

Рашист не званий і не жданий

Не проханий , скажений.

 

Вони  майно, в людей все забирали,

В Ростов на рашу  відправляли,

Дітей нещадно убивали,

Жінок, дівчат  свідомо,

Неначе звірі згвалтували.

 

Калік, убогих добивали,

Підвали з дітьми і матерями закривали,

І мінами зривали, кого в полон узяли,

Документи в них  забрали, а їх,

На Сахалін, щоб до дому не вертали.

 

Та знай московський кате,

Твій рід  добра  не буде знати,

Його прокляла українська мати ,

За  злочини учинені тобою,

За жертви скоєне рашистською ордою.