Довго осінь ще триває,
А зима у тайні все тримає,
Зате ласку Божу має,
Ворогу на перекір ,
Україну уберігає.
Раша теплі мережі,
Українцям розбиває,
Голодом і холодом ,
Людство все лякає.
Тільки в лютому зима,
Трохи снігу принесла
І мороз з собою узяла,
Не на довго, на два дня,
Щоб прийшла скоріше,
Тепла , сонячна весна.
В дні Різдвяних свят колядники: члени
народного аматорського колективу «Барви
Прикарпаття» , староста села Галина Лужна із колядками, віншівками та різними
різдвяними смаколиками відвідали
родину Довжанських.
Уважити тих,
хто не може сам вийти на вулицю, чи піти колядувати, потребує великої уваги.
Саме так розпорядилася доля з Володимиром Довжанським. Зустрівши колядників він
дуже хвилювався і одночасно радий побачити те , що він не один, що про нього
знають і пам’ятають.
В колядках та віншівках
, колядники висловлювали глибоку віру українського народу та звіщали радість від народження Христа. Своїми співами
, вони стають на крок ближчими до Спасителя, радіючи Господеві.
Збираймося разом і колядуймо, несімо в кожну хату добру звістку і потіху.
Нелюди із зброєю вторглися,
І по Україні розповзлися,
Біду і горе принесли
Народ України на
захист підняли,
і найстрашніше
Тут прокляття узяли
:
Не обурюватись, не говорити,
А просто зустрічати і вбивати.
Не вб’єш його, він вб’є тебе
Вбив одного, вбий другого,
А ні, він вб’є тебе,
І не рахуйте дні і кілометри,
Рахуйте вбитих москалів,
Чим більше,
Тим ближче до перемоги.
І вже десятий рік,
Кривавої і геноцидної ,
Не спровокованої,
Російсько-української війни.
Убий гвалтівника,
Який прийшов із зброєю в руках,
На рідну українську
землю
А ні, він вб’є тебе, твоїх дітей.
Вони забрали доброту
І милосердя навіки,
Пропали спогади і почуття,
Про мир і дружбу на віки,
І ворогом рашисти стали,
Смертельним на завжди.
І знай ти чортів враже,
Тебе чекає смерть і кара,
Плач і голод вас не мене,
І все твоє в вогні палатиме .
Українець кожен знає,
Що їм Господь допомагає,
Рашизм у себе подолає.
В одних війна,
Все найдорожче забирає,
В других лафа,
В Дубаї віддихає.
Це ж, совість треба мати,
Народ України зневажати.
Десятки років із трибуни,
Вони язиками тріпають,
Мільярдні суми викрадають
І тим народ країни обдирають,
Себе й потомство,
В золоті купають.
В той час, коли війна триває,
Рашизм в українців,
Життя і найдорожче віднімає.
В нутрі країни,
Злочинність процвітає
І наглості в верхах хватає,
Яка Україну
розриває
І свій народ за бидло має.
Та час до того наближає,
Що злочин свій
Ніхто не заховає.
