Творча перемога

 

Іван Проців

VIII вікова категорія, с. Княжолука, Івано-Франківська обл., Україна
Авторська поезія

Творча робота
Вірш “Криївка” (Іван Проців)

Міжнародний конкурс Творча Перемога

Моя країна - Україна ч.2

 

Україну неньку,

Ворог не зламає,

Є народ у неї,

З сильною душею.

-         - -

Тече вода долиною,

З гірською водою,

Поспішаймо українці,

До бою із московською ордою.

-         - -

Поспішаймо хлопці,

Ми до війська свого,

Швидкою ходою,

Просять  росіянці,

Підтримки нашої.

-         - -

Від рук московської орди,

Людські потоки крові і біди,

І щоб сьогодні ворога зламати,

Всім нам потрібно,

Зброю в руки взяти,

Та сили наші об’єднати,

Щоб ворога назавжди розтоптати.

-         - -

 

Скільки б Путін не старався,

Мотлох й зброю засилати,

Українські хлопці,

Із землею ,

Будуть їх рівняти,

Та в пакетах чорних,

Раші відправляти.

-         - -

Москаль зуби скалить і лютує,

Зброя його затухає,

І військо втрачає,

Замість перемоги,

Прикордоння Білгорода

Й Курська утрачає. 

-         - -

І буде мир,

І буде спокій на землі,

Як москалі заснуть,

Навічно, в українській,

Сирій землі.

 

 

 

В'язень на букву "ЗЕТ"

 

2008 рік. Під назвою «Вязень на букву «ЗЕТ» виходить книга в літературному опрацюванні  Світлани Миколаївної Дякун. Світлана народилася-10.04.1961 року народження  в селі Княжолука Долинського району Івано-Франківської області в сім’ї робітника. Батько – Дякун Микола Степанович – 20.10.1934 року народження, мати Дякун Ганна Федорівна – 14.01.1938 року народження, брат Роман – 15.10.1962 року народження. Тут вона проживала і навчалася в місцевій школі. 1978 рік. Під час навчання в школі, писала багато віршів. Вона закінчила 10 класів. Вступила  на навчання до вищого учбового закладу. Працюючи на журналістських посадах, творчі здібності її не покидали. Прояв волі: взнати більше про історію свого Прикарпатського краю. Світлана веде  літературне опрацювання  одного із вояків ОУН-УПА, Михайла Зеленчука, який народився  27.09.1924 року в селі Зелена Надвірнянського району Івано-Франківської області. (з 1944 р.) ройовий (1945 р.), чотовий (1946 р.) і бунчужний у курені «Бескид» ТВ 22. 1947- 1949 р.р. командувач  чоти особливого призначення. Пізніше перебував у збройному підпіллі. З 1952 року – хорунжий УПА.  8 травня 1955 року в селі Зелена за допомогою провокаторів його підступно зловили енкаведисти. 9-16 листопада  1955 року -  у Станіславі був засуджений до розстрілу. Три з половиною місяця перебував у камері смертників. Розстріл замінили на 25 років сталінських концтаборів у Мордовії. Де провів 16 років і 7 місяців. Після звільнення, з 1971 року, проживав в Івано-Франківську. Працював столяром. Контактуючи з Б. Ребриком, П. Арсиновичем, Василем Маланюком,  організовує напівлегальні екскурсії місцями стрілецької  слави до могили  Софії Галечко у Пасічній, Бойовими стежками УПА. …

    Саме завдяки  редактора Світлани Дякун та спогадів Мехайла Зеленчука і вийшла на друк ця книга. Якось одного разу, при особистій зустрічі з нею, ми обмінялись своїми творчими надбаннями. Вона продовжували і надалі свою творчу роботу. Зібрала та сформувала новий макет книги. Поки що, на серійний друк не вийшла. Хочеться вірити, що вона прикладе максимум зусиль, щоб дана книга прийшла до читача.

Моя країна - Україна

 

Не вдача здати Україну,

Колоборантів привила аж до загину,

Країну свою покидати,

І прихисток в московії шукати.

-        - -

Здавали Україну москалям верхи,

Низи на захист її стали,

Поки ворогів із центрів  міст,

До раші всіх погнали.

-        - -

Та схаменися білий світе,

До поки гинуть в Україні діти,

Невже у вас?

Відчуття і сил немає,

Яка орду московії зупиняє.

-        - -

Безумний, старий дідуга,

Із зброєю в Україну вліз,

Це Путін і його хамло,

Українцям,

Біду і горе принесло.

-        - -

Любіть й цінуйте,

Українське рідне слово,

Допоки наші сини і дочки,

Стоять міцно,

З москалями у двобої.

-        - -

Один у нас батько,

Одна у нас мати,

Одна Батьківщина,

Україна мати.

-        - -

Лиш дух правди і свободи,

Дух добра і сили,

Допоможе боронити Україну,

Від загарбників - мокшилів.

-        - -

Обдарована Україна,

Природою й людьми,

Тільки не було би серед них,

Шакалів і зрадників,

Не було б  війни.

-        - -

Чудовий світ,

З прекрасною душею,

Лишень живуть у ньому люди,

З черствою душею.

-        - -

Моя воля – боротися з окупантом,

Моя воля – наносити удар окупанту,

Моя воля – визволити Україну від окупантів.

-        - -

Знищуймо ворога,

З помстою,

За побратимів.

-        - -

Кожен українець,

Особисто своїми справами,

Наближає Україну до перемоги,

В російсько-українській війні.

Через століття

     

             На порозі сто років, а про них пам’ятають і згадують. Так, це про тих дівчат,  які відвідували школу вишивання в 1929 році. Вони народилися і виростали в підніжжі гір Карпат, села Княжолука що на Долинщині. Сьогодні комусь вони бабусі, а комусь прабабусі. Але ми щасливі і раді за них, що ми можемо втішатися нашими україночками, згадуючи про них, які  були в нас справжні майстрині - вишивальниці. Свої здібності і вміння вишивання, вони передали своєму майбутньому поколінню, яке і досі втілює витвори майстринь в життя.Серед них впізнані :

-         в першому ряду друга з ліва Фединяк Ганна Василівна – 1920р.н.; друга з права Шимків Марія Прокопівна – 1920 р.н.; третя з права Кальмук (Пирин по чоловіку) Розалія Миронівна – 1914 року народження (більше про неї в книзі автора Івана Проціва «Слідами протистояння»);

- в другому ряду  четверта з ліва Мазуркевич (Ковшак) Олена Василівна – 11.03.1922 р.н.; третя з ліва Кібель Марія Миколаївна (Бойків по чоловіку) -1923 р.н.; друга з ліва  Козак Анастасія Іванівна-11.04.1915р.н.                   ;
-         в третьому ряду перша з права Мальон Параскевія Михайлівна-06.03.1915р.н.; шоста з ліва Грибович Олена Паньківна – 18.10.1925р.н..
1928-1931 р.р. - це період масових репресій московитами народу України: примусова колективізація; розкуркулювання; знищення Української автокефальної православної церкви (УАПЦ); період у справі Спілки визволення України (СВУ). Важка доля випала нашим пращурам. Сотні тисяч сімей в тому числі і села Княжолука москалями вивезено до Сибіру та Північ на «спецпоселення». Від хворіб, голоду і холоду  загинуло дуже багато дітей. Першою жертвою репресій стало селянство. Тисячами жертв стала вся інтелігенція, духовенство і всі інші ланки, які чинили супротив сталінській репресивній машині.  Попри всі негаразди, народна творчість, була глибоко закорінена в душах кожного українця. Вона завжди продовжує відбиватися  у рідній культурі та традиціях і залишатися невичерпним джерелом для українських митців. Серед них і вид , який залишається не вичерпним джерелом українських митців Прикарпатського краю – вишивання. Можливо глядачам на фотографії, вдасться впізнати  своїх рідних і близьких.

Цінність слова віри і правди

    Автор  книги «Слово віри і правди», односельчанин Голуб Віктор Михайлович народився  25 серпня 1953 року в селі Княжолука  Долинського району Івано-Франківської області. Народився Віктор в сім’ї робітника. Батько Голуб Михайло Юрійович – 1923 р.н., мати Голуб Софія Василівна – 1925 р.н., брат Василь – 1951 р.н.. Він виростав і навчався в місцевій школі. З дитинства були в нього прояви поетичного таланту. Любов до рідного краю та всього природнього, що оточувало його. Він часто радів життю і милувався  своїм оточенням. Перші його твори, під час навчання в школі,  друкувались в районній газеті «Червона Долина». Після закінчення школи, набув професії електрогазозварника в Жидачівському СПТУ Львівської області. 1972-1974 р.р. служба Віктора в рядах Радянської армії. Військову службу він проходив на Росії в місті Москва. А після призовної служби повернувся до рідного дому. Невдовзі він одружується з місцевою дівчиною Анастасією Іллівною Яциняк – 1954 р.н.Через невеликий проміжок часу виїхав на роботу за професією на Росію в місто Мегіон Сибір. Чужина. Далека відстань,   туга за дружиною та дітьми за рідним краєм, знову надихнули Віктора на продовження своєї поетичної творчості. 2009 рік. Цього року, виходить його перша збірка творів в кількості 500 примірників під назвою «Слово віри і правди», яка об’єднує розділи творів: «Світло віри». «Україна в боротьбі», «Прости нас, Тарасе», «Балади», «Гумор і сатира» та «Вірші й загадки» (для дітей). В своїх творах він відтворює любов до рідного краю, до України, віру у світле майбутнє та знищення внутрішнього і зовнішнього ворога на території України.

Роки, немов небесні хмари пробігають,

Та час рядки із творів не змиває,

І покоління, все нове й нове виростає,

І слово правди й віри у творчості твоїй,

Знайде і почитає.

 

 

 

 

Руками художнього митця

 

 

Нещодавно в храмі Святої Великомучениці Параскеви-П’ятниці Православної Церкви України , що на Долинщині в Прикарпатському краю села Княжолука, протоієреєм отцем Олегом Фесняком після святкового Богослужіння за присутністю вірян посвячено картини святих. Більше десяти років назад їх малював Ярослав Лазоришин, який рік тому, відійшов у вічність. Сьогодні картини відновлено місцевим художником Василем Голубом. Низький уклін вірян, художникам односельчанам за вмілі Богом дані руки. Картини святих прикрашають дзвіницю храму. Ці картини святих, наче живі і дихають, чарують з першого погляду. 

        Художньої творчості Василь Голуб набував з дитинства. Народився Василь в 1956 році в селі Княжолука Долинського району Івано-Франківської області, в багатодітній  сім’ї робітника. 1963 рік. Він вступає до першого класу місцевої восьмирічної школи. 1967 рік. Маючі успіхи в шкільній програмі та високі здібності до малювання, він поступає на навчання до Долинської художньої школи. 1971 рік. Здобуває неповну середню освіту та закінчує навчання в художній школі і вступає до ВИШУ художньої творчості.

  Сьогодні картини образів та напис на стінах виконані Василем Голубом прикрашають не тільки одну церкву. Його талановитість збагачує красою стіни будівель та богослужінь.

  В часи, коли десять років точиться загарбницька російсько-українська війна, віряни не забувають про свою святиню та воїнів Збройних Сил України. Завдяки їхніх пожертв, для воїнів закуповується та доставляється на передову БПЛА та все необхідне їм, проводяться в храмі всі невідкладні роботи, щоб покращити духовність та зберегти духовну спадщину.  Віряни храму, сьогодні з великим захопленням та трепетом розглядають образи святих умілих рук творця односельчанина Василя Голуба.

Останні слова автор Іван Проців 04 07 2024

Із поля бою автор Іван Проців 06 06 2024 присвячений посмертно Герою ЗСУ...

Шляхом творця 09 07 2024 Іван Проців

Криївка 03 08 2024 року автор Іван Проців

Ірині Фаріон 20 07 2024 автор Іван Проців

Тридцять третя річниця незалежності України

24 серпня 1991 року – саме цього дня  Верховна Рада УРСР  прийняла Акт проголошення  незалежності України.

      За традицією, мешканці Княжолуцького старостинського округу Долинської ОТГ, зібралися в цей день 24 серпня 2024 року біля пам’ятних знаків села, разом з протоієреєм отцем Олегом Фесняком, процесією та церковним хором храму Святої Мучениці Параскеви – П’ятниці Православної Церкви України, парафіяни храму Святого Дмитрія УГКЦ, щоб віддати дань Героям України, які віддали своє життя і ті, які продовжують захищати незалежність України в російсько-українській війні. Разом служили панахиду, а після з промовою виступили протоієрей Олег Фесняк, директор ліцею Михайло Пенгрин та староста села Галина Лужна. Вони нагадали історію героїчних подвигів всіх століть України, а також нагадали про сьогодення  російсько-української війни.  Всіх погиблих у війнах, присутні вшанували хвилиною мовчання. В знак вдячності героям України, звучали віршовані  патріотичні вітання та пісні.

Дякуймо Збройним Силам України за те,

Що не прийшла до нас війна,

Дякуймо за те,

Що мирне небо над  головою,

Дякуймо за те,

Що сон дитячий міцно триває,

А батько і мати на труд поспішає.

Жито й пшениця, завжди процвітали,

Синьо-жовтий прапор,

Майорив роками,

І пташиний галас, не стихав віками,

Воїн України, перемогу у війні стрічали.