Різьба по дереву

 

 Цей вид мистецтва заполонив  Бойківську світлицю. Ви зустрінете різьбу по дереву кольорову, яворівську та різьбу об’ємну.  Ці види різьби також використовують для прикраси предметів  декоративно-прикладного мистецтва, різних музичних інструментів, меблів та предметів вжитку. Це один із видів монументально-декоративного мистецтва бойків. Застосовується для обробки інтер’єру архітектурних споруд та будівель. Саме  мистецьку творчість різьби 80-х років, ви можете побачити тут майстрині Ольги Проців-1958 р.н..

Таємниці бойків

 

      Із спогадів старожила Василя Назаровича Проціва - 1934 р.н. . Дізнаємося , що в ті далекі 1940-1960 роки, в нас, у Прикарпатському краю, в підніжжі гір Карпат,  вздовж берегів річки Свіча, пролягло  мальовниче село Княжолука з своїми чудовими народними звичаями та обрядами.                                                                     Під час вечірніх посиденьок, чи то  в святкові , або вихідні дні , сільська  молодь збиралася і співала в’язанки українських народних пісень і також  танцювали.                                                                                                                                            Серед танців слід відзначити :                                                                        Краков’як – раз вправо , раз в ліво і кругом ( під пісню «Я не піду за поляка, він не вміє краков’яка, але піду за такого, що не вміє ніякого»); Яблучко -  два кроки в перед два кроки на зад  і  кругом (під пісню яблучко); Полька; Коломийка; 

Вальс (дамський і чоловічий).                                                                                        В більшості молодь збиралася на  хаті, бо у сільському клубі на лавках під стіною часто сиділи матері, бабусі , а молодь немала де сідати і виходили на вулицю, через відсутність  місця сідати .Дуже часто  старші хлопці забирали  дівчат у танці в молодших хлопців. Щоб уникнути  втрати своєї дівчини та зайвих очей, молодь збиралася на хаті і проводили вечорниці  в своїй компанії.  

 Ось одна із  компаній:Василь Назарович Проців, Петрин Микола Іванович, Кальмук  Богдан Іванович, Шкурлей Богдан, Олійник Іван Іванович, Кобинець Йосиф  Левкович, Павло Василишин, Пирин Микола.                                                Вечорниці   в основному  проводились на хаті у Романишин Марії Семенівни, Кальмук Анастасії Іванівни та Шкурлей Микола.                                                          

У вечорницях разом з парубками брали участь дівчата: Анна Яциняк, Ярослава  Базильчмха, Анастасія Іванівна Якимів, Анастасія Василівна Якимів, Олена Шкурлей, Марія Іванівна Гайнюк, Анастасія Іванівна Ковердан, Надія Степанівна Сасник. На вечорницях грали музиканти:  Кальмук Богдан на гармошку,  Кобинець Йосиф Левкович на скрипку, Іван Олійник на кружках з чавунних каструль.                                                                                                                           Під час вечорниць проводились і застілля . В основному із продуктів були хліб, капуста, сир, сало , пончики. Після різдвяних свят,  на столі часто стояв холодець. Продуктами  відали дівчата з господинею.                                                А хлопці для гумору купляли самогонку. А якщо у них не було грошей, брали в пляшку водичку замість самогону і пили так, щоб поки до господаря  дійде черга в пляшці нічого не залишилось. І тоді  господар , щоб себе не принизити перед парубками  ставив свою  пляшку самогону .                                                 

А був такий випадок:                                                                                                             Коли був в армії Василь, одна із бабусь   пустила слухи, що він після повернення з армії, буде  женитися з дівчиною Марією, тоді його дівчина    Ярослава, на зло йому, яка чекала на нього, сватається за парубка Дмитра.  В день  свадьби: хлопці  Микола , Богдан  , Василь зібралися і взяли музики свататися, музики почали грати під хатою в дівчини Ярослави, господарі  впустили їх до хати,  а хлопці самі, тим часом втекли. Так підставили господаря з дочкою під час сватання . В хаті зробилась метушня , стіл швидко  накривають, прийшли свататися, а парубків вже не стало  . Грати на гармошку запросили Зигмута із його дружиною.

 

 

На теренах російсько-української війни

 

    Гайнюк Володимир Іванович 05.10.1973 року народження. Народився в селі Княжолука Долинського району Івано-Франківської області. Виходець із багатодітної сім’ї. Батько Гайнюк Іван Іванович-1951 р.н., , мати Гайнюк Віра Іванівна-1950 р.н., сестра Тетяна – 19.01.1971 р.н., сестра Надія-04.03.1975 р.н., сестра-Катерина-01.01.1982 р.н., брат Іван- 07.05.1983 р.н. учасник бойових дій Збройних Сил України, сестра Марія- 27.04.1985 р.н., сестра Віра-28.02.1990 р.н.. Навчався Володимир в теперішньому ліцею Княжолуцького старостинського округу Долинської ОТГ. Життя Володимира було не легким. В дитинстві думав не про іграшки, а як заробити гроші, щоб допомогти сім’ї. в ранньому віці втратив батька. Довелось матері самотужки тягнути весь сімейний тягар на одинці. Володимир офіційно не одружений. Вже в час окупації рашистськими військами українських територій Криму, частини Луганської та Донецької області, він задумався, чи не стати на захист Батьківщини, адже війська Росії продовжують атакувати всю східну частину України. Вагався довго.  День такий настав.   01.11.2017 року він заключає перший контракт до вступу Збройних Сил України. На захисту кордонів України та стримування окупантів Володимир служив  до 20.10..2020 року. Він повертається до свого дому. Та довго спокоєм Володимир не милувався. Думки про побратимів, як вони там, що з ними не давали йому спокоєм. Безсоння та біль за побаченим не могли утримати його вдома. 27.04.2021 року Володимир заключає новий контракт  до вступу в ряди Збройних Сил України. 24.02.2022 року, його застає повномасштабне вторгнення рашистських війсь на територію України. Російсько-українська війна. Точаться запеклі бої українських військ з російськими окупантами.  Він двічі ранений. Стан його здоров’я погіршується. Хвороба прогресує. Нестерпна біль. 27.04.2024 року Володимир залишає службу в Збройних силах України. Сьогодні важкий стан його здоров’я. Його лиш розуміють ті, що десять років поспіль, не мають ані  сну, ані відпочинку і віддаючи всі свої найкращі роки в боях з рашистським ворогом, захищаючи незалежність України. Та звістка про безвісті зниклого  брата Івана - 07.05.1983 р.н. учасника бойових дій Збройних Сил України з 29.07.2024 року, ще більше підкосила  стан його здоров’я. Хочеться вірити, що державні органи, прикладуть максимум зусиль, щоб допомогти військовому Володимиру Гайнюку, повернутися до справжнього життя, за що він втратив найдорожче – своє здоров’я та свої найкращі молоді роки.

Обман

 

Обман, немов туман,

Мою Україну,

Щоденно накриває,

І той, що владу має,

Народ до нитки  обдирає.

 

Чим душ, він обкрадає,

Мільйонні статки має,

І хоч колись,

Його хтось викриває,

Він мов слимак злиняє.

 

І він за гроші все,

І всіх купляє,

За те, ані судимості,

А ні, відповідальності,

Ніхто із них немає.

День гідності та свободи 2024

 

     21 листопада надзвичайно важливий день для всіх українців. Зранку церковні дзвони в храмах святої мучениці Параскеви-П’ятниці Православної Церкви України та Дмитрія  Греко-Католицької Церкви України Княжолуцького старостинського округу Долинської ОТ Г , сповіщали вірян, про початок святкового Богослужіння Введення у храм Пресвятої Богородиці. Відомо, що це надзвичайно велике і важливе  християнське свято, яке свідчить про події, як Діва Марія – мати Ісуса Христа, була введена у Єрусалимський храм батьками – Йоакимом та Аніною. Це свято також нагадує про важливість посвяти Богові та служіння Йому. Після літургії парафіяни храму святої мучениці Параскеви-П’ятниці Православної Церкви України разом з протоієреєм отцем Олегом Фесняком та процесією, біля могили Січових стрільців служили панахиду присвячену Дню гідності та свободи. У вшануванні Дня гідності та свободи взяла участь староста старостинського округу Галина Лужна. В промові отець Олег згадав про героїчні подвиги студентів та всіх хто став на захист незалежності України, про важливість 1002-го дня повномасштабного вторгнення загарбницьких російських військ на територію України.

Моя країна - Україна ч.8

 

Панує безлад

В Україні нескінченний,

В несправедливості,

Немає меж,

Обман кругом триває,

А владний орган,

Очі закриває.

Корупція  щодень зростає,

Олігархат в матраци,

Мільярди коштів закладає.

. . .

Російсько-українська війна

Кінця немає,

Корупція в Україні,

Щоденно процвітає,

Мільйонні статки

Олігархів виростають,

Народ і армію

В безодню  опускають.

. . .

Прозорості в Україні

І досі ще немає,

І конфіскат, що на крові,

Немов гриби після дощу,

В провладних органах зростає

І миттю з поля зору,

Неначе лід на сонці розтікає.

І лиш рашизм від нього,

Насолоду має.

. . .

Щоденно електронні носії гудуть,

Від благань українських солдат,

Народ свій просять і благають,

Донатом їм допомагати,

Щоб зброю закупити

І ворога з московії

На наших землях зупинити.

. . .

Солдат України всіх благає,

Що зброї їм не вистачає,

Щодення у двобій,

Із ворогом вступає,

Кордони українські захищає.

Сьогодні у відчай упадає,

Не їсти,

А зброї  їм не вистачає,

В той час,

Як мужновладці,

Лиш про кишені свої дбають

І в них мільярди,

Щоденно закладають.

. . .

Ворог сили свої підживляє,

Українцям він на ноги наступає,

Зброї військо українське вже немає,

А тим часом крок за кроком,

Ворог свої сили просуває,

Землі українські забирає.

Святочна літургія

 

  Сьогодні у місцевому храмі  святої великомучениці Параскеви-П’ятниці Православної Церкви України Княжолуцького старостинського округу Долинської ОТГ, на запрошення настоятеля протоієрея Олега Фесняка отці навколишніх храмів Івано-Франківської Єпархії та протоієрея односельчанина Анатолія Яремко, звершили освячення Хрестів при вході до храму та Божественну літургію. Церква вшановує пам'ять святої великомучениці Параскеви-П’ятниці. Свята великомучениця Параскева-П’ятниця виявивши великий духовний героїзм, показала великий взірець твердої віри і безмежної любові до Бога. По звершенню літургії, учні церковної школи, духовними піснями та віршами вітали всіх запрошених та присутніх. В свою чергу  протоієрей Олег Фесняк дякував запрошеним церковнослужителям та вірянам за участь в звершенні святочної літургії. Користуючись нагодою, представники Івано-Франківської Єпархії  в честь п’ятдесятиріччя Дня народження протоієрея Олега Фесняка, за багаторічну працю на духовній ниві вручили  Йому Грамоту.