Кров’ю, потом і руками,
Збройні Сили України,
Б’ються з
москалями,
Клятими мокшами,
Нині, України ворогами.
Б’ють їх і
вбивають,
На їх місце, нових приганяють,
У двох і трьох соті,
Їх щоденно ЗСУ укладають,
Решту ними,
Чорноземи підживляють.
Українці сильні і міцні,
В єдності, у боротьбі,
Будуть москалів вбивати,
І пішком до раші гнати,
Україну неньку визволяти.
1960 рік. В цей післявоєнний час
народився великий клас однолітків, які красуються на фотографії в святковому
шкільному вбранні в період навчання в Княжолуцькій загально-освітній середній
школі І-ІІІ ст.1975 року. Школа
розташована в центрі села, неподалік гір Карпат в бойківському краю, що на Долинщині.
Шкільні роки – це перші й останні дзвоники в перехідні класи, учнівські походи
та різні змагання, друзі та перше кохання. Саме ці учні в свої шкільні роки
вчились дружити, прощати і любити, а також бути добрим і щирим. Що так було
дуже важним в період шкільних років. Сьогодні кожен з цих учнів, згадує своїх
однокласників та класних керівників і вчителів, перший клас та шкільний
випускний вечір. Вони вже дорослі із багатим
життєвим досвідом.
Княжолука – це
село з багато віковою історією і не повторною атмосферою бойківського краю.
Кожен, хто народився тут, або побував в гостях, на завжди закохується в цей
дивовижний край, який розташований в підніжжі гір Карпат, на берегах гірської
води річки Свіча. Читаючи краєзнавчі літописи та прогулюючись вулицями бойківського
села і територіями, які примикають до села, відчуваєш подих сьомого століття
своєї батьківщини.
На фотографії
хата, якій понад сто років. В неї змінено тільки перекриття. Солома
поміняна на шифер. Олійник Афтанасій
після Другої світової війни разом із сімє’ю.1950 рік.
Днями
віч-на-віч побував я з декоратором
Михайлом Кіщуком. Народився Михайло 30.11.1985 року на Бойківщині в селі
Княжолука. Зростав і навчався в тутешній школі. Бог обдарував його художніми
здібностями. Паралельно із школою з 1993-2003 р.р. , він навчався в Долинській
художній школі. Маючи високі знання, Михайло поступив на навчання і закінчив з
відзнакою Київський Міжнародний Національний Університет «Україна». Бойківський
край в якому він проживає – край багатий піснями та поезіями, літописами та
художніми і мистецькими витворами. Тут народилися композитори та краєзнавці, відомі
лікарі і вчені, в’язальниці та вишивальниці і так без кінця і краю. Вони
народилися в підніжжі гір Карпат в
мальовничому селі Княжолука, яке розташоване на берегах річки Свіча, в
приміській зоні міста Долина. А серед них і наш декоратор Михайло. При огляді
його створених гіпсових декорацій, розбігалися очі. Всі вони відрізнялися одна
від одної за своїм стилем і характером. Золоті вмілі його руки, спостерігаються
на художніх витворах. Всі його роботи складають велику галерею творця. Це скарб
нашого сьогодення. Хочеться вірити, що всі його художні витвори, знайдуть своє
місце не тільки в Україні, але і за її межами.
Сьогодні один із художніх витворів знайшов місце в Бойківській світлиці Івана Проціва. Щиро дякуємо Михайлу за його художню працю.
Мандруючи стежками бойків, що в підніжжі гір Карпат на Долинщині села Княжолука 1954 року, ми побувала в спогадах про тутешнє весілля. І тут ми зустрілися з нареченими того часу в національному бойківському українському одязі бойкині Анастасії Василівни Гайнюк та бойка Олійника Макарія Афтанасовича, двома дружками та двома дружбами.
Гортаючи сторінки
минулого бойківщини, ми бачимо на фотографії Вертеп з минулого в селі Княжолука, що на Долинщині. Перший з лівої
сторони в різдвяному одязі жид – Проців Богдан Іванович -1952 р. н. , рядом циган,
воїн -Петрин Микола Юліанович – 1952 р.н., ірод – Кальмук Іван Іванович- 1953
р.н., ангел – Шкурлей Богдан Степанович – 1952 р.н., три пастушки, сура.
Чомусь так стало, ніяко мені,
Неначе звіра,
Лапають хлопців, на вулиці,
Або дворі.
Собі питання зразу задаєш:
Що вилов нації України -
Московським виродкам даєш.
Якщо у того хлопця,
Бажання й сил чомусь немає,
Навіщо ТЦК насильно,
Не на захист, а на смерть,
У бій із ворогом його кидає
І замість себе, не якістю,
А кількістю ряди військових,
Сьогодні поповняє.
Так ворога Україна,
Ніколи не здолає,
Коли сильніший слабшого
В ряди військових,
Насильно відправляє
І цим лиш ненависть,
До влади українців,
В нутрі і зовні розгортає.
Ганна та Василь Фединяк у бойківському весільному вбранні
під час одруження в селі Княжолука
Вигодського району Станіславської області 1942 року.
У матері дочка одна,
У хату її, увійшла, московська орда,
Двері у хату розламали,
Матері руки зв’язали,
А дочку рядом, вони
гвалтували.
Серце матері, в крові закипало,
Рот скотчем їй обмотали,
Щоби помочі не звала,
Щоби в голос не кричала,
А дочка від болю умлівала.
Тіло дочки, бездиханним стало,
Палачі їй в голову, пулі запускали,
А мати ще довго і довго лежала,
Поки Божа сила,
На ноги свої підняла.
Мати зброю в руки взяла,
До розправи з катами,
Що сили помчала,
На полі бою, сотнями,
В сиру землю відправляла.
Щоби знали й пам’ятали,
Московські кати,
Що ніколи в чужу хату,
Із зброєю, не дозволимо іти,
Бо сам загинеш від неї
тут ти.
Директор школи – Пліш Оксана Миколаївна
Завуч – Марчак (Василишин) Марія Василівна
На фотографії
перший ряд:
З ліва перша: Марія Іванівна рядом Пирин Юлія Федорівна, Марчак Розалія Михайлівна, Пліш Оксана
Миколаївна, Яремко Ганна Іванівна,
Сасник Дарія Григорівна, Марчак
(Василишин) Марія Василівна, Пліш Оксана Миколаївна, Скібич Борис Пилипович, Федорика Стефанія Іванівна
– 1919 р.н., Павлів Марія Ананівна, Сухомлин Галина Михайлівна, Костюченко Інеса Константинівна, Яремків (Крушельницька) Магда Григорівна,
Василишин (Верховод) Любов Тимофіївна,
Павлів Розалія Яківна.
На фотографії
другий ряд:
З ліва перша
Мальон Марія Йосипівна рядом Троян Ольга Федорівна, Кабанова Валентина Іванівна, Корч Михайло Антонович,
Звєрєва Лідія Миколаївна, Троян Станіслав Сергійович, Мадій Михайло Михайлович ,
Кавка Марія Дмитрівна, Смолій Феня Миколаївна, Стахурська Марія Михайлівна,
Винник Валентина Андріївна, Григорська Любов Іванівна, Фединяк (Гайнюк) Марія Василівна, Фендик Галина Іванівна , Качанівська
Богдана Василівна, Бойченко Микола Іванович, _____________________ ,Кантор
Галина Ярославівна, піонер вожата ___________________ , Копчак Наталія Василівна, Олійник Аліна Альфредівна.
На
фотографії третій ряд:
З ліва перший Драпак Анатолій Петрович
рядом Павлів Василь Олексійович,
Титиш Іван Андрійович.
