Тільки разом

 

     

               Щорічно з  часів неоголошеної  війни Росії проти України,  анексії Криму , часткове захоплення територій Луганська та Донецька , випробувань та  втрат храм Святої  Великомучениці Параскеви – П’ятниці  Української Православної Церкви  в селі Княжолука, що на Прикарпатті постійно  збирає пожертви для  українських військових. Сьогодні  парафіяни храму разом з  протоієреєм отцем Олегом Фесняком  показали свою активну позицію  у підтримці наших захисників не тільки молитвою а й фінансовою підтримкою на передодні Різдвяних та Новорічних свят. Не зважаючи на злиденне та бідне життя , яке охоплює всі верстви населення , парафіяни доказали про своє велике та щире серце, про те, що їм доля військових не байдужа, адже кожен  день мирного життя – недоспані ночі військових. Храм назавжди відкрив свої двері  і серце капеланам – волонтерам.

 

Сьогодні після завершення Недільного Богослужіння  отець Олег Фесняк зачитав подяку, яку передали капелани Івано-Франківської Єпархії УПЦ, а саме:

Подяка  меценатам  парафіянам та священику села Княжолука від імені командування  14 окремої  механізованої бригади  висловлюємо вам  щиру подяку  за активну громадську позицію , патріотизм, проявлену роботу  та всебічну волонтерську допомогу , тісну та плідну співпрацю  щодо підтримання  бойової готовності  підрозділу бригади . Подібна діяльність та зусилля  патріотів не байдужих до сьогодення , вносить вагомий внесок  у формування майбутнього нашої Батьківщини. Завдяки Вам наша Армія  стає сильнішою , а перемога  блищою. З повагою  командир військової частини      А 1008 полковник С Войченко  10.12.2020

Воїн України

Пташиний крик

У полі прокотився

І воїн в ньому зупинився,

Трава  схилилася до ніг

І він тихесенько поліг.

 

Над ним знялася чорна буря

І сотня пострілів майнула,

То  «вірний друг» - москаль

Українців «пригортає»,

Все нищить і стріляє.

 

І частки він землі хапає

Та ще на більше зазіхає,

Усе до рук йому не попадає

І він безсилий

Гнеться й пропадає.

 

Хоч воїн в полі і поліг,

Але він ще не вбитий,

Він сильний і несамовитий.

Він вічний.

Він не скорений.

Іван Проців

З Різдвом Хрестовим 25 12 2020

 

Хай Різдво зайде у кожну хату

Принесе  добро і радощів багато,

Хай сонце теплом зігріває,

Бог здоров’я   з неба посилає,

Божа Мати хай завжди оберігає,

Щоб завжди були багаті,

Щоб хліб на землях колосився,

І наш український господар

Ніколи й нічим не журився.

Щоб могли Ви вільно виїздити

І в Європі грошей заробити.

До своїх домівок поверти,

Про родини завжди дбати.

Щоб Європа завжди всіх приймала

Українців з злиднів виручала.

Бо немає правди в Україні

Тільки безробіття й злоба

І забула влада за життя народу.

Щоб ніколи не були Ви хворі.

Щоб родилось і множилось,

В Україні  завжди добре жилось.

 

25 грудня 2020

 

Ганна - День ангела

 

Наша  Ганна з Божим

Ім’ям  народилась,

Благодаттю навік оповилась.

Усю наземну доброту зібрала,

Всьому всесвіту   віддала.

І творить усюди чудеса.

Любов свою всім  віддає,

Турботливо усім допомагає,

За дітвору постійно  дбає,

Стареньким у потребах знає,

Щоденно їм допомагає.

І шити, прясти й вишивати,

І діток вміло забавляти.

Вона і мама, вчитель і співає,

Сестрою милосердя

Вона завжди  буває.

З брутальністю і хамством

В дорогу не вступає,

Любов’ю все долає

І терпеливо все чекає.

За те  ім’я святе  їй   дали

І Ганною назвали.

ДЕНЬ ГІДНОСТІ ТА СВОБОДИ 2020

 

    

21 листопада   щорічно  в Україні все людство  відзначає День Гідності та Свободи,  День Десантно-штурмових військ збройних сил України, День Архистратига Михаїла.  А на дворі вразлива і дивовижна пора року – осінь.  І навколо так, ніби хтось  пофарбував  навколишній світ в  помаранчеві, жовті та коричневі  кольори. Поруч звуків церковного дзвону  чути,  як звучать  тисячі неповторних природніх звуків природи. Шурхіт  листя з дерев та кущів, , різноманітний спів птахів та подих холодного осіннього вітру. Протоієрей,   отець Олег Фесняк  храму  Святої Великомучениці  «Параскеви-П’ятниці» ПЦУ в селі Княжолука  після святкового  Богослужіння свята Архистратига   Михаїла  разом з парафіянами храму відслужив Панахиду біля могили Січових стрільців та пам’ятного знаку Небесній сотні В своїй промові отець згадав всіх, хто загинув за долю та незалежність України , тих хто продовжує боронити Україну від московських загарбників .

21 11 2020

Храмове свято Параскеви-П’ятниці ПЦУ

 

     

     На дворі місяць листопад,  холодно і сиро. Небо із землею  наче зв’язані сірим дощовим келимом. А на вікнах храму крапельки, неначе материнські сльозинки. Справжня холодно осінь. Але це не завадило  парафіянам села Княжолука, що на Прикарпатті взяти участь у святковому Богослужінні храмового празнику Параскеви-П’ятниці. До початку  святкового богослужіння настоятель храму Олег Фесняк, запрошені протоієрей Анатолій Яремко та монах, отець Богдан  з міста Долина  освятили воду біля каплички. Та раптом пішов дощ. Небо наче плаче, а насправді дощ освячує водицю біля каплички та напуває стомлену  землю після засушливих осінніх днів. А кругом на гілочках дерев  нанизані кришталеві прозорі намиста дощових коралів.

 

15.11.2020

Миколай

 

Нічка темна залягає,

Все навколо затихає,

Миколай у кожну хату

Що дух  поспішає.

В нього Борода  густа,

Вуса дуже  білі

На червоних щічках,

Мов зима у заметілі.

Шапку теплу  надіває,

Мішок з гостинцями

На плечі  затягає,

Й пару  коней в міцні

Сани запрягає

Гостинці дітям  доставляє.

Він несе  усім  вітання,

Свято, радість і бажання.

ВІТАЮ ВСІХ з всеукраїнським денем працівників культури тa майстрів народного мистецтва

 

Боже

Дякую Тобі Боже за все,

За те, що дав мені життя,

За те, що дав ти дар мені,

В цім світі жити і творити,

Сходинки дав щоб  їх  вершити,

Духовний  світ  впізнати,

Народну  творчість ,

Культуру І майстерність

Навчитись зберігати  ,

І найцінніше з покоління

В  покоління передати.

Завжди за   Божу ласку знати,

Добром за все відповідати.

І прожиту  цінити днину,

Любити всіх як неньку Україну.

 

 

До храму

 

В неділеньку гарну й святу,

До храму Святого спішу,

До Бога молитву несу я,

Молитвою щирою,

Буду  я благати

Сили Україні додати,

Щоб нечисть московську

З земель українських

Назавжди прогнати.

Кукурудза

 

Над потоком у долині,

На малинових полях,

Кукурудза у рядах.

 

Лан широкий і високий,

Шелестить і зеленіє,

Вітерець повз нього,

Немов  шаленіє.

 

Верхнім  цвітом колихає,

Бджіл  до себе пригортає,

Вабить і леліє,

І під сонцем, голівоньки гріє.

 

А повз нього дзюркотить,

Дунаєць вузенький,

Між полями протікає,

Й стічні води він збирає.

 

В Свічу річку упадає

Береги із нею

До далекого Дніпра

Ніжно омиває.

Осіннє диво

 

Прохолодою на дворі вже несе,

То листопад  зиму нам несе,

Листя із дерев повідривало,

А калина, мов нічого не бувало.

 

Грона міцно й впевнено висять,

А птахи над нею скрізь кричать,

І  смереки із зеленим  віттям,

Наче королеви гомонять.

 

Все на дворі завмирає,

Яструб  в небі високо літає,

Здобич він собі шукає

І на землю миттю ген  сідає.

Пандемія не стихає

 

^{Вдруге горе наступає,}

^{Пандемія не стихає,}

^{Людство всього світу уражає.}

^{Кожен день неначе водопад,}

^{Люди слабнуть не на жарт.}

^{У лікарнях місць уже немає,}

^{Та хвороба не питає,}

^{Плюси свої добавляє.}

^{Людям кисню не хватає,}

^{У лікарнях лікарів не вистачає,}

^{Кожен хворий промовляє,}

^{Бога сина умовляє,}

^{Зупинити цю недугу,}

^{Разом сили всі зібрати}

^{GOVID  світу подолати.}

Осінь золота

 

Блакитне небо скрізь безкрає

І вітер хмари сірі розганяє,

А сонячне проміння із далі

Купається в яскравому човні.

Це справжня осінь на дворі

У  золотистому вбранні.

Все навкруги в жовто-блакитні

Шати  скрізь вдягає.

В полях, лісах  вона гуляє,

Бо це її осіннє право.

Бойківські посиденьки

 

Українські звичаї

КНЯЖОЛУКА на Долинщині  Прикарпатського краю 2020

Учасники: народний аматорський фольклорно-етнографічний колектив "Барви Прикарпаття" – Ольга Надіївська, Марія Надіївська, Ганна Проців, Іван Проців, Ганна Мельникович,  троїсті музики , актив учнівської молоді села Княжолука  - Лабутіна Анжеліка, Юра Щеглюк, Анна Надіївська,  Камишан Анастасія, Тетяна Марущак;

Завідувач сільським клубом  - Мальон Марія Григорівна;

Художній керівник  -  Дидяк Марія Ігорівна;

Активісти села – Надія Довжанська, Оксана Могитич.

     Саме цей колектив  вже кілька десятків років  в своїй художній творчості передає  любов і повагу до рідного Прикарпатського  краю,  народних звичаїв і традицій .  Учасники колективу  постійно відтворюють , відновлюють та примножують їх. Всі   вони  стараються  формувати почуття обов’язку  перед своєю батьківщиною, пам’ятати  про свій дім та батьківські пороги,  про місце  де народилися  і де співала мати вперше колискових пісень.

 

    Українська пісня  зачаровує кожного з нас : про дитинство, про юність , перше кохання, кожну життєву стежину. Немає пісні – немає життя.

    Всі кращі надбання і досягнення наших пращурів  збереглися до нині  не тільки в пам’яті , а й в побуті , звичаях .

 

    Звичаї та традиції свого села колектив і відтворив на посиденьках в одній із хат , якій понад сто років, де колись проживала  багатодітна сім’я Марчаків Юрія та Анастасії. Пані Анастасія дуже любила українські традиції та українські пісні. Біля її садиби  постійно під сонячним жовто-блакитним промінням виблискувало в любу пору року  зелене листя барвінку .  Як тільки бувало весілля в селі так і всі з кошиками до Анастасії різати барвінок. В кошику завжди  були  весільні ласощі  , а  вертаючсь уже молоді газдині  з повним кошиком нарізаного  барвінку  на вінець для молодої. Всю дорогу  супроводжували їх  народні українські весільні пісні у виконанні відібраних голосистих  жінок. Під час нарізання барвінку весільними ласощами пригощались всі присутні, а пані Анастасія  пригощала  своїми домашніми стравами  та свіжоспеченими  пиріжками.

    Та роки майнули дуже швидко, наче їх і не було. Юрій та Анастасія відійшли у вічність, а діти склали свою долю у різних куточках України . Однак оселя їх і досі причепурена , прибрана і є згадкою про бойківське подвір’я та бойківські  посиденьки, яких і досі не занехали .

Батьківська хата

В чужому краю  завжди я згадаю,

Цілющу водицю у маминій криниці,

Батьківську  незабутню   хату ,

Родинним вогником обняту,

Як сонечко  червоно - багряне сідає

І любляче батьківське  серденько крає

В моєму  Карпатському  краї.

І пишно - зелені пейзажі малює,

Сорочку вишиванку й матусю

У вишневім  садочку  із ранку.

Вона  очима  своїми   далеко  сягає,

Крізь віття  рукою махає ,

Дітей своїх виглядає

І пісню сумненьку співає.

 Іван Проців