Яблуневий Спас 2021

 

19 серпня 2021 року. В цей день  пройшло святкове Богослужіння з протоієреєм Олегом Фесняком. Християни  до храму Святої Великомучениці Параскеви-П’ятниці Православної Церкви України несли на освячення кошики з фруктами, овочами та  цілюще зілля. Основним атрибутом є яблука, яких за народними звичаями до  освячення не їдять.

Дні  осінні прибігають,

В кожнім саду яблуні і груші дозрівають,

В храм на  свято Спаса приходити.

Плоди  фруктів , яблунь освятити,

Через рік новий урожай зустріти.

Іван Проців

Маковий спас

 

Хай життя  як мед з тобою,

Хай  щастя пливе швидкою рікою,

Дні чисті і ясні як небеса

І темна не стріне тебе  полоса.

 

Сьогодні  із чистого дня,

У казці живеш ти щодня,

Здоров’я, достаток і пісня дзвінка,

Веде у щасливе життя .

Гібіскусовий гай

 

З небес яскраве сонце  сіяє,

Своє тепло  промінням  розкидає,

І цвіт гібіскусів вкриває,

Пелюстки  цвіту ранком відкриває.

 

Як тільки сонечко над горами сідає,

Пелюстки у бутон гібіскусів згортає,

І в мить краса цвітіння завмирає,

І кожен ранок  знову оживає.

 

Квітки рожеві, білі й голубі,

З любов’ю припадають до душі,

Вони милують завжди  нас,

Любити й шанувати кожен час.

 

Білорусь

 

Незгасне горе , біль і смуток

Білорусів охопили,

Як знову Лукашенка,

Президентом  оголосили .

Народ за  правду заступився

І постатями власними на вулицях,

Із квітам та правдою з’явився .

Та нелюди, яких десятки років ,

Кат -Лукашенко виростав

У балаклавах  із дубінками

Нещадно всіх прохожих забивав.

В авто заки людей загружали,

У тюрми вже готові закидали.

Народ тут били, катували,

Щоби покірливими «власті» стали.

Та  страх і тюрми білорусів не лякають,

Щоденно гаслами «геть Лукашенка» всі гукають,

Вони  цим ката не спиняють.

І виродки народ в неволі ще тримають.

Якого ж мати  ката родила ?

Якому тіло лиш  дала.

І пси його скрізь лютували,

Своїх братів , сестер ,

До смерті забивали .

О Боже , час судний стане

І вирок ідолу за скоєне постане.                    Серпень 2020

Диктатори й кати

 

Яка ж їх мати народила,

І серце кожному своє вложила,

І прізвище батьки їм дарували,

Так Путіна і Лукашенка в світ пускали.

І вже висот ви два   сьогодні досягли,

Народ обох країн у прірву затягли,

Палати й шати збудували,

Народ країн своїх ви грабували.

Ви їх   у злидні затягали,

До рук добро народне все прибрали,

Жорстокими ви нелюдами стали.

У Путіна ще спрага  не пропала,

Бо українців не зламала.

Ви  росіяни й білоруси не чикайте

І спротив  свій  катам   віддайте.

Два  ідоли і два кати,

Ідуть в упряжці до мети,

Щоб Вас   рабами зберегти.

Таке легше буде керувати,

Свій трон царя оберігати.

Та за свободу й правду треба стати,

Щоб ідолів назавжди подолати.

Квітковий рай

 

Ти тільки вікна в хаті відкривай,

Під ними бачиш чудотворний гай,

Духмяний та  квітучий сам розмай,

Кущі  пахучих до душі  лілей.

 

Душевно гарний й  різнобарвний край ,

Коли тебе оточує квітковий рай,

В твоєму ніжному і милому саду,

У вічнозеленому двору .

 

Тут  свою душу відведеш,

Коли в квітник ти свій зайдеш,

Нудьгу і тугу покидаєш,

І потайки у світ казок вже поспішаєш.

 

І диво цвіт  тебе  вже зустрічає,

Турбот усіх він назавжди лишає,

Всіх  ароматами квіток зціляє,

Він сили додає і на життя нас  надихає.

 

 

 

Моя родина - України краплина

 

 Газета «Свіча»   № 30 (2535) від  23 липня 2021 року  стор. 6 , автор Іван Проців

        Липень. В оселях територіальної громади села Княжолука  Долинської ОТГ розкішно  цвітуть  барвисті квіти, а на городах дозріває багато фруктів та ягід.  У повітрі відчутно  чудовий аромат липи. На деревах та кущах  гомін співучих птахів .

       У літню неділю  мешканці громади поспішають до сільського клубу, щоб взяти участь у святковій програмі    «Моя родина –  України краплина» приуроченої   культурно- мистецькій естафеті  від громади до громади  «Щаслива родина – міцна Україна» присвяченої тридцятій річниці Дню Незалежності України. Розпочав святкове дійство  протоієрей - отець Олег Фесняк храму Святої Великомучениці Параскеви – П’ятниці  Православної Церкви України з молитви та духовних настанов.  Аніматор Іванна Мальон активно  провела час  з дітьми, показуючи їм шоу з мильних бульбашон. Із  своїм авторським віршом виступила Надія Довжанська.  Народний аматорський колектив «Барви Прикарпаття» , земляки  членів родини Надіївських , молодші  солісти  Марія та Анжеліка Лабутіни , Діана Паньків, Соломія Кальмук , зачаровували присутніх своїми піснями.  Також молодша та старша  група студії «Грація» подарували танець.  Гляді мали змогу  послухати  музичний  твір на акордеоні у виконанні Ігоря Якиміва.

       Лунали овації  кожному  виконавцю, а також  керівнику Марії  Дидяк (Надіївській ), завідувачу сільським клубом Марії Мальон та завідувачу  сільською бібліотекою  Любі Яремко, що й підготували святкову програму.

    До речі,  цей співучий скарб  Надіївських   зростав  із співом  в церковному хорі поруч з бабусею , а потім із матір’ю у  сільському хорі. Та незабаром із здобуттям музичної освіти Василь та  Марія керують народним аматорським колективом «Барви Прикарпаття».  Сьогодні Василя Надіївського знають як члена національного  ансамблю пісні і танцю «Гоцулія»   не тільки в Україні, але і за її межами. 

      Мешканці  територіальної громади з нетерпінням чекають  виконанні нових і нових  пісень, танців, поезій та різних дитячих шоу.

Слідами зла

 

Три десятки років промайнули,

Незалежність Україні як  здобули,

І московський   шлейф стягнули,

Щоб сюди дорогу на завжди забули.

 

Де колись московія порядки встановляла,

Мову рідну, українську плюндрувала,

І русизму в школах всіх навчала,

Щоб історія  України назавжди пропала.

 

Важко нечесть ту долати,

Щоб країну вільну  будувати,

Їх агенти й досі   дошкуляють,

Україну і Закони зневажають.

 

Судді й прокурори череваті,

Взятки беруть сволочі прокляті,

Продають і все купляють ,

В тюрми злісних  не пакують.

 

Українська влада - то нездара,

На горбах народу виростала,

В злидні люд весь завели,

І велике крадівництво почали.

 

До тюрми  лишень саджають,

Тих, які грошей не мають.

Скрізь  бандитська саранча,

Творить в регіонах  чудеса.

 

На народ  давно вже  чхають,

На пагонах зірочки  в них сяють.

Пика в них як диня розбухає

В штани  заднє місце не влізає.

 

Українці терпеливо споглядають,

Як чорти наземні управляють,

І народ весь  в дурні пошивають,

На все ціни як гриби зростають.

 

Поки мільйонери казни наповняють,

Українці їм гостинці укладають,

Щоб з країни назавжди  пішли,

І тягар з собою весь взяли.

 

Роки за роками

 

Швидкі води береги змивають,

Все  прожите із собою забирають,

Та їх ніхто не в змозі зупинити,

Щоб на землі так довго й вічно жити.

 

І  від Всевишнього  все нам іде,

Усе наземне і людське,

І ми повинні все цінити,

Щоб без образ і осуду прожити.

 

А  нам лиш жити і  добро творити ,

І навколишній світ славити,

Нащадків всіх благословити

У Бога щастя всім  просити.

 

Тоді щасливі діти і батьки,

Якщо всіх серце доброти,

І разом шлях життя свого   долати,

Щоб  світлу   долю і майбутнє мати.

 

Прожити так , щоб не втрачати,

Так дуже  важко повертати,

І день вчорашній уже минає,

Назад ніколи не вертає.

Карпатський трамвай

 

Три музики заграють,

Бойки у Карпати гостей звуть.

Тут  мелодія швидка лунає,

Полька, коломийка в танці надихає.

 

Вже трамвай через мости долає,

Свічу  річку і Мізунку  пробігає,

Двох сестер в свої обійми забирає,

Попід гори і потоки поспішає.

 

В мікрофон гід голосно гукає,

Він історію розповідає.

Як мости вузькоколійні  будували,

І дорогу лісом прокладали.

 

Не одна вже сотня років промайнули,

Паровозів досі не забули,

Всіх у Вигоді його  макет стрічає,

У Дубовий Кут трамвай  він відправляє.

 

Музиканти всю дорогу грають,

І дзвінких пісень співають,

Про Карпати, про країну,

Нашу неньку Україну.

 

 

Медом, хлібом всіх стрічають,

Чаєм  з цвіту напувають,

Стрім, захоплення на всіх чекають,

На трамвай з усюди поспішають.