Ідіть хлопці,
ідіть швидко,
Орків виганяйте,
сліду його лишайте.
Українці просять
і волають,
Херсон рідний не
лишають
І на Вас чекають.
Окупанти вже
тікають,
Капці свої аж
лишають,
Біжіть швидко,
біжіть дуже
ЗСУ це не байдуже,
Кривди ваші не забуде.
Над Херсоном на
будівлях,
Прапор України майоріє,
У херсонців аж
душа радіє,
Очі сльози
радості вмивають,
І в обіймах хлопців ЗСУ стрічають.
Російсько-українська війна прийшла,
Горе й біль українцям принесла,
Людей катують, вбивають,
Спадщину й культуру нищать, викрадають,
«Рускій мір» всім обіцяють,
А не скорених у катівні затягають.
Біль нестерпний учиняють,
В голоді і холоді
тримають,
В табори фільтрацій заганяють,
Сотнями в могили укладають.
Хтось із них кінцівок вже немає,
Руки зв’язані лежать,
Інші травми різні мають
І на шиї петлі зависають,
В когось геніталій теж нема.
Ребра й кості їм ламали,
Бо українцями їх звали.
Примусово забирають,
До Сибіру
відправляють.
І свавіллю кінця краю,
Досі, ще немає.
Схаменися білий світе,
Доки українцям це терпіти.
Але знай ,ти вражий сину,
Не здолати тобі Україну.
Жовтень вітряні негоди приганяє,
Кожен день дощами заряджає.
Сонце ледь повітря гріє,
А на дворі темінь шаленіє.
Чотирнадцяте жовтня - надзвичайно важливий день в усіх українських родинах. Цей день у період російсько-української війни для християн храму святої мучениці Параскеви-П’ятниці Православної Церкви України став особливим. Протоієрей отець храму Олег Фесняк після святкового Богослужіння разом з всіма присутніми біля могили Січових стрільців та пам’ятного знаку Небесної сотні відслужили Панахиду.
Саме сьогодні злилися в один день чотири українські свята:
День захисника та захисниць України, День Покрови Пресвятої Богородиці, День українського козацтва, День створення УПА .
День захисників і захисниць України затверджено 14 жовтня . І цей день є не випадковим . З історії цього дня Покрови Пресвятої Богородиці, за козацькими військовими традиціями від 1917 року отримало назву – Козацька Покрова.
День Пресвятої Богородиці – свято на честь Богородиці Діви Марії, матері Ісуса Христа, що є одним із дванадцяти свят після Великодня.
Сьогодні цей день особливий, який знаходиться в період російсько-української війни та повномасштабного вторгнення російських окупаційних військ на територію України. Захисники і захисниці України на полі бою боронять її незалежність від рашистських загарбників. Це приклад незламності і героїзму. Всі ці свята, які сплелися в один день, ще більше надають сили і духу нашим захисникам і захисницям у боротьбі з рашистською навалою.
14 жовтня 1942 року офіційна дата створення Української Повстанської Армії, яка діяла по 1960 рік. В цьому році АПА виповнилося вісімдесят років.
Після Панахиди отець Олег Фесняк в своїй промові, згадав всіх поколінь Героїв війни, які боролися і загинули за незалежність України , і тих, хто сьогодні знаходиться в боях на передовій лінії зіткнення з рашистськими військами на території України.
Наша українська армія продовжує берегти бойові традиції предків та імена героїв від воїнів-русичів і козаків до січових стрільців і воїнів УПА.
Володимир
Іванович Шумський народився 15.07.1987 року в селі Княжолука Долинського району
Івано-Франківської області в багатодітній сім’ї робітника. З 1994 року він навчався в Княжолуцькій ЗОШ
І-ІІІ ст., яку закінчив в 2004 році і здобув середню загальну освіту. Був
великою опорою для своїх батьків , матері Ольги та батька Івана Шумських.
Володимир одружився з Любою і мають на утриманні троє дітей -два
сини Дем’ян та Микола
і дочка Мілана.
В 2020 році
Володимир за покликом свого серця вступив до лав Збройних Сил України і оберігав лінію оборони на сході
України від російських загарбників. З початку повномаштабного вторгнення
рашистських військ на територію України 24.02.2022 року , він - навідник танкового взводу ,пліч-о-пліч з воїнами
Збройних Сил України визволяє захоплені міста і села України
рашистськими військами.
02.10.2022 року
в одну із найкращих миттєвостей ,
вороже зброя забирає життя
Володимира Шумського -воїна України перестало битись серце і він
помирає.
Сьогодні наша допомога Герою Збройних Сил України Володимиру
Шумському єдина – молитись за нього та
продовжувати його гідну справу, за яку він так мужньо боровся і віддав своє
життя. Звільнити неньку України від
рашистської навали. Щоб наш воїн
Володимир був щасливий, ми повинні спільно докласти всі зусилля, щоб отримати
перемогу в російсько-українській війні.
Загинув Володимир на Херсонщині поблизу населених
пунктів Петрівка, Любомівка та хрещенівка в пік найгарячіших бойових дій з орківською ордою в часи повномаштабного
вторгнення на територію України
Надто молодий вік
воїна, тільки 35 років. Смерть Володимира на лінії вогню з противником – взірець любові до
України, свого українського народу та рідної землі.
Тіло Володимира
супроводжувалось колоною державних
українських прапорів та живих квітів. Віддаючи воїну шану, зустрічаючі на
колінах із вогниками запаленими свічок
низько вклонялися йому.
Горе родини
Шумських розділили військові побратими, отці села
протоієрей отець Олег Фесняк храму
святої мучениці Параскеви-П’ятниці ПЦУ
та отець Ігор Ліпчинський храму Дмитрія УГКЦ , отці храмів ПЦУ та
УГКЦ Долинської, Вигодської ,
Витвицької ОТГ та Болехівської ОТГ.
Сьогодні десятого
жовтня , в ці скорботні дні Княжолуцька громада Долинської ОТГ глибоко сумує та
співчуває батькам, дружині, дітям і всім рідним
Володимира Шумського. Ольга та Іван
Шумські, прийміть слова подяки за те, що виховали сильного і мужнього патріота
України. І нехай Господь Бог допоможе вам перенести цю важку втрату близької і
рідної вам людини.
Ми сумуємо
разом з вами в цей важкий для вас час, а опіка Всевишнього та наші молитви
дадуть вам сили перенести важку втрату і
родинне горе. Спомин про нашого Героя України назавжди залишиться в наших серцях.
Вічна Слава Горою України!
