Моя мала батьківщина.

               Село Княжолука  розташоване в підніжжі гір Карпат на березі річки Свіча. Кожному мешканцю села подобається  тут проживати. Близьке розташування села поряд з містом Долина,  чудова мальовнича природа  та спокійне  тихе життя, а також зручні комунікації.

               У селі збудована нова середня школа з сучасним обладнанням, що дає змогу  учням школи  здобувати  якісні знання. В амбулаторії сімейної медицини, жителі села   завжди можуть розраховувати  на своєчасну медичну допомогу. В адмінбудинку сільської ради  завжди відкриті двері для їхніх потреб  поштового відділення, сільського клубу та сільської бібліотеки. Особливе значення має в селі  шанобливе ставлення  до збереження  стародавніх  звичаїв та  народних традицій.

             Село з кожним роком  стає більшим і більшим, росте і благоустроюється.  І в любу пору року  воно  завжди прекрасне, рідне і миле серцю чудовими мальовничими краєвидами Карпатських гір, добрими й привітними людьми. На даний час проживає на території села понад 3450  чоловік, нараховується  1200 дворів, бюджетні кошти для розвитку села складають щорічно понад  шість мільйонів гривень. Є фінансові  можливості покращувати  добробут  односельчан.

 На даний час  встановлено  бруківку на пішохідній доріжці  до  новозбудованої ЗОШ  І-ІІІ ст.. по вул. Визволення.

Викладено бруківкою подвір’я  адмінбудинку сільської ради.

Перекрито дах старого приміщення школи , яке в майбутньому стане  приміщенням для дитячого садочку.

Частково встановлено асфальтне покриття  по вул.. Промислова.

Огороджено сільське кладовище  по вул.. Визволення та збудовано під’їзну  дорогу  від даної вулиці  до адмінбудинку сільської ради  та  домогосподарств.

Встановлено щебеневе покриття вул.. Сиглова та Сонячна, частково ведеться ремонт  сільських доріг.

Ведуться підготовчі роботи  по встановленню спортивного майданчика.

Рідне село

В густих лісах, на Прикарпатті,

З гірських потоків

Річки холодну воду п’ють .

Це дві сестри,

В підніжжі гір Карпат

В одно сплелися дві -  ріки.

Свіча й Мізунка,

Так їх звати з давнини.

Над ними звисли

Гілля верболозу.

Крізь коси верб

Проміння світла б’є .

Зеленим покривом

Кущі кругом повиті.

І білий цвіт калини

Їх ніжно прикрасив.

Тут князь Лука

Свої обійстя збудував.

Та луки вздовж Свічі

У давнину він обживав.

Селу і назву дали - Княжолука.

Село мов дивосвіт,

Немов колисочка надій.

І в пам’яті  подій

Лишається глибокий

Слід скарбів.

І це менуле

Із розказу дідів.

Автор Іван Проців