Не знання Закону України - потрібно відповідати

тегорія справи №  0940/1401/18 : Адміністративні справи; Справи зі спорів з відносин публічної служби, зокрема справи щодо:; звільнення з публічної служби.

Надіслано судом: 28.09.2018. Зареєстровано: 30.09.2018. Оприлюднено: 02.10.2018.

---

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"24" вересня 2018 р. справа № 0940/1401/18
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Главача І.А.,
за участю секретаря судового засідання - Савченко Н.В.,
позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Княжолуцької сільської ради Долинського району Івано-Франківської області про визнання протиправними та скасування рішення Княжолуцької сільської ради №494/11/2018 від 09.02.2018, розпорядження голови Княжолуцької сільської ради №23 від 19.02.2018, поновлення на роботі, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу, виплату лікарняних, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (надалі позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Княжолуцької сільської ради Долинського району Івано-Франківської області (надалі відповідач), в якій, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить визнати протиправними та скасувати рішення Княжолуцької сільської ради №494/11/2018 від 09.02.2018, розпорядження голови Княжолуцької сільської ради №23 від 19.02.2018, поновити на роботі, виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу, виплатити лікарняні, відшкодувати матеріальну та моральну шкоду.
Позов мотивовано тим, що 09.02.2018 рішенням Княжолуцької сільської ради №494/11/2018 «Про дострокове припинення повноважень секретаря сільської ради ОСОБА_1І.» звільнено його з посади секретаря сільської ради у звязку з достроковим припиненням повноважень. На підставі даного рішення 19.02.2018 головою Княжолуцької сільської ради Долинського району Івано-Франківської області було видано розпорядження №23 «Про ОСОБА_1», яким його звільнено з посади секретаря сільської ради та внесено відповідний запис про звільнення до трудової книжки. Наголошує на умисному здійсненні частиною депутатів Княжолуцької сільської ради дій, спрямованих на підрив його авторитету та дострокове припинення його повноважень. Таким чином, прийняті рішення Княжолуцької сільської ради №494/11/2018 від 09.02.2018 та розпорядження голови Княжолуцької сільської ради №23 від 19.02.2018 вважає протиправними, оскільки вони прийняті в період його тимчасової непрацездатності та перебування у відпустці, окрім цього без жодних правових на те підстав.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.08.2018 дану позовну заяву залишено без руху, а позивачу надано десятиденний строк для усунення її недоліків. У зазначений строк ОСОБА_1 недоліки позовної заяви усунув.
Суд ухвалою від 27.08.2018 відкрив провадження в даній адміністративній справі, яка підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві та в заяві про доповнення позовних вимог. Просили позов задовольнити повністю.
Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві від 07.09.2018 за №315/02-31/02-2а (а.с.128). Зокрема зазначив, що секретаря Княжолуцької сільської ради ОСОБА_1 звільнено у відповідності до вимог статті 50 Закону України «Про місцеве самоврядування» та статті 20 «Про службу в органах місцевого самоврядування». Так, рішенням Княжолуцької сільської ради №494/11/2018 від 09.02.2018 «Про дострокове припинення повноважень секретаря сільської ради ОСОБА_1І.» достроково припинено повноваження ОСОБА_1Оскільки ОСОБА_1 на той час перебував у відпустці, тому розпорядженням №23 від 19.02.2018 «Про ОСОБА_1» було уточнено, що останній день відпустки був днем звільнення. Після представлення листків непрацездатності серії АДД №422909 та №422729 ОСОБА_1 було виплачено всі кошти. Також була виплачена заробітна плата за відпрацьовані дні та оплачено невикористані дні відпустки. Відповідач в судовому засіданні просив суд в задоволенні позову відмовити повністю, оскільки, на його думку, звільнення ОСОБА_1 проведено з дотриманням вимог чинного законодавства.
17.09.2018 на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог, згідно якої позивач просив суд: скасувати рішення сесії Княжолуцької сільської ради від 09.02.2018 №494/11/2018 «Про дострокове припинення повноважень секретаря сільської ради ОСОБА_1І.»; виплатити лікарняні за період з 02.07.2018 по 06.07.2018 та відшкодувати кошти за придбання ліків на суму 651,24 грн.; збільшити завдану моральну шкоду до двадцяти мінімальних заробітних плат.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення позивача представника позивача, відповідача, дослідивши та оцінивши надані суду письмові докази та інші матеріали справи, суд встановив таке.
Згідно рішення Княжолуцької сільської ради Долинського району Івано-Франківської області від 25.12.2015 №9/1/2015 ОСОБА_1 обрано секретарем Княжолуцької сільської ради Долинського району Івано-Франківської області (а.с. 13).
Розпорядженням Княжолуцької сільської ради Долинського району Івано-Франківської області №14 від 26.01.2018 «Про відкликання з чергової відпустки секретаря сільської ради ОСОБА_1» відкликано секретяря сільської ради з 29.01.2018 по 07.02.2018 та продовжено термін чергової відпустки на десять днів з 13.03.2018 по 22.03.2018 та зобовязано приступити до роботи 23.03.2018 (а.с.21).
09.02.2018 рішенням одинадцятої сесії восьмого скликання Княжолуцької сільської ради Долинського району Івано-Франківської області №494/11/2018 Про дострокове припинення повноважень секретаря сільської ради ОСОБА_1І. звільнено з посади секретаря Княжолуцької сільської ради у звязку з достроковим припиненням його повноважень (а.с.14).
Згідно протоколу засідання одинадцятої чергової сесії Княжолуцької сільської ради восьмого скликання від 09.02.2018 №14 присутня на засіданні депутат Долинської районної ради Івано-Франківської області ОСОБА_4 наголосила, що «згідно частини 5 статті 50 Закону України «Про місцеве самоврядування», щоб звільнити секретаря сільської ради не потрібно ніяких підстав, а так, як голову сільської ради обирають жителі села, а секретарярада депутатів, то і у будь-який який момент рада може припинити повноваження секретаря…».
Юрист з Долинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області ОСОБА_5Е підтвердила, що «ніяких порушень немає».
Після цього, голова Княжолуцької сільської ради ОСОБА_3 зачитав поданий проект рішення «Про дострокове припинення повноважень секретаря сільської ради ОСОБА_1І.» та задав питання юристу Григорів Л.Е. «чи можливо звільнити секретаря сільської ради за час відпустки або лікарняного», на що ОСОБА_5 сказала, що «ніяких порушень не буде і можна голосувати».
Після цього було створено лічильну комісію, проведено таємне голосування про припинення повноважень секретаря сільської ради ОСОБА_1 та прийнято рішення за №494/11/2018 «Про дострокове припинення повноважень секретаря сільської ради ОСОБА_1І.» (а.с.140-144).
ОСОБА_1 був відсутній на даній сесії.
Розпорядженням голови Княжолуцької сільської ради Долинського району Івано-Франківської області №23 від 19.02.2018 Про ОСОБА_1 звільнено ОСОБА_1 з посади секретаря сільської ради в звязку з достроковим припиненням повноважень 09.02.2018. Пунктом 3 даного розпорядження уточнено, що останній день відпустки вважати днем звільнення (а.с.15).
22.03.2018 у трудовій книжці ОСОБА_1 від 25.10.1973 зроблено запис №37 про звільнення з посади секретаря Княжолуцької сільської ради у звязку з достроковим припиненням його повноважень на підставі пункту 5 частини 1 статті 50 Закону України «Про місцеве самоврядування» (а.с.16-20).
13.03.2018 ОСОБА_1 звернувся до Княжолуцької сільської ради Долинського району Івано-Франківської області із заявою про продовження строку відпустки на 26 календарних днів, в які він був тимчасово непрацездатним (а.с.26), на що відповідачем 22.03.2018 була надана відповідь за №335/02-23 про те , що згідно розпорядження №23 від 19.02.2018 Про ОСОБА_1 останній день його відпустки є днем звільнення, тому продовжити термін відпустки за рахунок лікарняних неможливо (а.с.28).
Вважаючи своє звільнення протиправним, 20.03.2018 ОСОБА_1 направив лист до Калуської місцевої прокуратури з проханням перевірити законність його звільнення (а.с.29-30), на який отримав відповідь від 26.03.2018 за №02-67-506-17, в якому розяснено що Долинський відділ Калуської місцевої прокуратури не вправі проводити перевірку з приводу питань, викладених у зверненні ОСОБА_1 та запропоновано звернутись до суду чи Державної інспекції з питань праці в Івано-Франківській області (а.с.31).
Окрім цього, 20.02.2018 та 29.03.2018 було направлено звернення до Управління держпраці в Івано-Франківській області із проханням перевірити процедуру його звільнення на відповідність вимогам законодавства про працю (а.с.32-34).
Управління держпраці в Івано-Франківській області листами за №16-07/15-10/1725 від 21.03.2018 та за №16-07/15-10/3361 від 18.05.2018 повідомило ОСОБА_1 про проведення з 05.03.2018 по 06.03.2018 та з 20.04.2018 по 24.04.2018 інспекційних відвідувань Княжолуцької сільської ради Долинського району Івано-Франківської області, за результатами яких складено акт, сільському голові винесено припис про усунення виявлених порушень та накладено фінансові санкції за порушення вимог законодавства про працю (а.с. 37-41).
Згідно акту інспекційного відвідування №ІФ651/343/АВ від 24.04.2018 Управління держпраці в Івано-Франківській області, під час інспекційного відвідування Княжолуцької сільської ради Долинського району Івано-Франківської області, окрім іншого, було встановлено порушення частини 3 статті 40 Кодексу законів про працю України (а.с.49-52).
Так, в акті інспекційного відвідування №ІФ651/343/АВ від 24.04.2018 зазначено, що у Княжолуцькій сільській раді секретаря сільської ради ОСОБА_1 згідно розпорядження від 19.02.2018 №23 звільнено під час перебування у відпустці. Згідно розпорядження від 27.06.2017 №156 надано відпустку секретарю сільської ради ОСОБА_1 тривалістю 77 календарних днів. Так, згідно пункту 3 розпорядження від 19.02.2018 №23 вказано, що останній день відпустки секретаря Проціва І.І. вважати днем звільнення - 22.03.2018. Проте згідно листків непрацездатності серії АДД №422909 та №422729 секретар Проців І.І. був тимчасово непрацездатним з 16.02.2018 по 12.03.2018. Проте згідно представленого табеля обліку використаного робочого часу за березень 2018 року, запису в книзі обліку руху трудових книжок, із щорічної відпустки виключено тільки 10 днів тимчасової непрацездатності секретаря сільської ради ОСОБА_1 та звільнено 22.03.2018, чим порушено вимоги частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України.
Приписом про усунення виявлених порушень №ІФ651/343/АВ/П від 24.04.2018 зобовязано сільського голову Княжолуцької сільської ради усунути порушення частини 3 статті 40 Кодексу законів про працю України до 08.05.2018 (а.с. 53-54).
Однак Княжолуцькою сільською радою вказане порушення не було усунуте, тому ОСОБА_1 звернувся за захистом свої прав до суду.
Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.
Статтею 43 Конституції України, передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Закон України «Про місцеве самоврядування» визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування визначає Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Окрім цього, відповідно до статті 7 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» правовий статус посадових осіб місцевого самоврядування визначається Конституцією України, законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про статус депутатів місцевих рад", "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів" та іншими законами України.
Посадові особи місцевого самоврядування діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією України і законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, актами органів місцевого самоврядування, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
На посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.
Частиною 1 статті 2 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» передбачено, що посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.
Статтею 3 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» передбачено, що посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.
Відповідно до абзацу третього частини 1 статті 10 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» прийняття на службу в органи місцевого самоврядування на посаду секретаря сільської здійснюється шляхом обрання відповідною радою.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання про обрання на посаду та звільнення з посади секретаря ради у порядку, передбаченому цим Законом.
Таким чином посада секретаря ради є виборною посадою, обрання та звільнення з якої належить до виключної компетенції відповідної ради.
Відповідно до положень частини 1 статті 50 Закону України «Про місцеве самоврядування» секретар сільської, селищної, міської ради працює в раді на постійній основі. Секретар ради обирається радою з числа її депутатів на строк повноважень ради за пропозицією відповідного сільського, селищного, міського голови. Пропозиція щодо кандидатури секретаря ради може вноситися на розгляд ради не менш як половиною депутатів від загального складу відповідної ради у разі, якщо: на день проведення першої сесії сільської, селищної, міської ради, обраної на чергових виборах, не завершені вибори відповідно сільського, селищного, міського голови; рада не підтримала кандидатуру на посаду секретаря ради, запропоновану відповідним сільським, селищним, міським головою; протягом тридцяти днів з дня відкриття першої сесії сільської, селищної, міської ради відповідний сільський, селищний, міський голова не вніс кандидатуру на посаду секретаря ради; на наступній черговій сесії після виникнення вакансії секретаря ради у зв'язку з достроковим припиненням його повноважень відповідний сільський, селищний, міський голова не вніс на розгляд ради кандидатуру на посаду секретаря ради; посада секретаря ради стає вакантною під час вакантності посади відповідного сільського, селищного, міського голови у зв'язку з достроковим припиненням його повноважень.
З матеріалів справи слідує, що рішенням Княжолуцької сільської ради Долинського району Івано-Франківської області від 25.12.2015 №09/1/2015 обрано секретарем Княжолуцької сільської ради Долинського району Івано-Франківської області ОСОБА_1 (а.с. 13).
Частиною 1 статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.
Відповідно до приписів статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування» сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць (частина 5).
Рішення про скликання сесії ради відповідно до частин четвертої, шостої та восьмої цієї статті доводиться до відома депутатів і населення не пізніш як за 10 днів до сесії, а у виняткових випадках - не пізніш як за день до сесії із зазначенням часу скликання, місця проведення та питань, які передбачається внести на розгляд ради (частина 10).
Сесія ради є повноважною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів від загального складу ради (частина 12).
Пропозиції щодо питань на розгляд ради можуть вноситися сільським, селищним, міським головою, постійними комісіями, депутатами, виконавчим комітетом ради, головою місцевої державної адміністрації, головою районної, обласної ради, загальними зборами громадян. Пропозиції щодо прийняття рішень, які відповідно до закону є регуляторними актами, вносяться з урахуванням вимогЗакону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (частина 13).
Протоколи сесій сільської, селищної, міської ради, прийняті нею рішення підписуються особисто сільським, селищним, міським головою, районної у місті, районної, обласної ради - головою відповідної ради, у разі їх відсутності - відповідно секретарем сільської, селищної, міської ради, відповідно заступником голови районної у місті, районної ради чи першим заступником, заступником голови обласної ради, а у випадку, передбаченому частинами сьомою та восьмою цієї статті, - депутатом ради, який за дорученням депутатів головував на її засіданні (частина 16).
Сесії ради проводяться гласно із забезпеченням права кожного бути присутнім на них, крім випадків, передбачених законодавством. Порядок доступу до засідань визначається радою відповідно до закону. Протоколи сесії ради є відкритими та оприлюднюються і надаються на запит відповідно доЗакону України "Про доступ до публічної інформації" (частина 17).
З матеріалів справи слідує, що на засіданні одинадцятої чергової сесії Княжолуцької сільської ради восьмого скликання від 09.02.2018 до порядку денного було включене питання про дострокове припинення повноважень секретаря сільської ради ОСОБА_1
Згідно протокольної частини засідання одинадцятої чергової сесії Княжолуцької сільської ради восьмого скликання від 09.02.2018 №14 ОСОБА_1 був відсутній на даній сесії.
Присутня на засіданні депутат Долинської районної ради Івано-Франківської області ОСОБА_4 наголосила, що «згідно частини 5 статті 50 Закону України «Про місцеве самоврядування», щоб, звільнити секретаря сільської ради не потрібно ніяких підстав, а так, як голову сільської ради обирають жителі села, а секретаря рада депутатів, то і у будь-який який момент рада може припинити повноваження секретаря…».
Юрист з Долинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області ОСОБА_5Е підтвердила, що «ніяких порушень немає».
Після цього, голова Княжолуцької сільської ради ОСОБА_3 зачитав поданий проект рішення «Про дострокове припинення повноважень секретаря сільської ради ОСОБА_1І.» та задав питання юристу Григорів Л.Е. «чи можливо звільнити секретаря сільської ради за час відпустки або лікарняного», на що ОСОБА_5 сказала, що «ніяких порушень не буде і можна голосувати».
Як наслідок, було створено лічильну комісію, проведено таємне голосування про припинення повноважень секретаря сільської ради ОСОБА_1 та прийнято рішення за №494/11/2018 «Про дострокове припинення повноважень секретаря сільської ради ОСОБА_1І.», яким звільнено з посади секретаря Княжолуцької сільської ради у звязку з достроковим припиненням його повноважень.
19.02.2018 головою Княжолуцької сільської ради Долинського району Івано-Франківської області було видано розпорядження №23 «Про ОСОБА_1», яким його звільнено з посади секретаря сільської ради.
Стосовно правомірності прийняття Княжолуцькою сільською радою Долинського району Івано-Франківської області рішення №494/11/2018 «Про дострокове припинення повноважень секретаря сільської ради ОСОБА_1І.» від 09.02.2018 та розпорядження голови Княжолуцької сільської ради Долинського району Івано-Франківської області №23 «Про ОСОБА_1» від 19.02.2018 суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 3 статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Частиною 5 статті 50 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачено, що повноваження секретаря сільської, селищної, міської ради можуть бути достроково припинені за рішенням відповідної ради.
Підстави припинення служби в органах місцевого самоврядування передбачені статтею 20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування». Так, крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", цим та іншими законами України, а також у разі: порушення посадовою особою місцевого самоврядування Присяги, передбаченої статтею 11 цього Закону; порушення умов реалізації права на службу в органах місцевого самоврядування (стаття 5 цього Закону); виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню на службі, чи недотримання вимог, пов'язаних із проходженням служби в органах місцевого самоврядування (стаття 12 цього Закону);досягнення посадовою особою місцевого самоврядування граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування (стаття 18 цього Закону). Посадові особи місцевого самоврядування, крім посадових осіб, зазначених у частині другій цієї статті, яких притягнуто до відповідальності за корупційні правопорушення, підлягають звільненню з посади у порядку, визначеному Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні".Рішення про припинення служби в органах місцевого самоврядування може бути оскаржено посадовою особою місцевого самоврядування у порядку, визначеному законом.
Перевибори сільських, селищних, міських голів, зміна керівників органів місцевого самоврядування не є підставою для припинення служби посадовими особами виконавчих органів рад, їх секретаріатів, крім працівників патронатної служби.
Згідно з частиною 3 статті 7 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом
В свою чергу, статтею 40 Кодексу законів про працю України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників; виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці; систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення; прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні.
В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували наявність хоча б однієї із зазначених у статті 20 Закону України «Про службу органах місцевого самоврядування» чи частині 1 статті 40 Кодексу законів про працю України підстав відносно ОСОБА_1
Окрім цього, частиною 3 статті 40 Кодексу законів про працю України передбачено, що не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.
Отже, звільнення працівника, зокрема з посади секретаря сільської ради, в період його тимчасової непрацездатності з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається.
Згідно листків непрацездатності серії АДД №422909 та АДД №422729 ОСОБА_1 з 16.02.2018 по 12.03.2018 був тимчасово непрацездатним (а.с. 24-25).
Окрім цього, розпорядженням Княжолуцької сільської ради Долинського району Івано-Франківської області №14 від 26.01.2018 «Про відкликання з чергової відпустки секретаря сільської ради ОСОБА_1» у звязку з відкликання секретяря сільської ради з 29.01.2018 по 07.02.2018, йому продовжено термін чергової відпустки на десять днів з 13.03.2018 по 22.03.2018
Всупереч цьому, 09.02.2018 Княжолуцька сільська рада Долинського району Івано-Франківської області №494/11/2018 приймає рішення «Про дострокове припинення повноважень секретаря сільської ради ОСОБА_1І.», сільський голова видає розпорядження №23 від 19.02.2018, яким звільнено ОСОБА_1 з посади секретаря сільської ради в звязку з достроковим припиненням повноважень 09.02.2018.
Факт порушення відповідачем під час звільнення ОСОБА_1 законодавства про працю, зокрема частини 3 статті 40 Кодексу законів про працю України, була виявлено Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області під час інспекційного відвідування Княжолуцької сільської ради Долинського району Івано-Франківської області та зафіксовано в акті інспекційного відвідування №ІФ651/343/АВ від 24.04.2018 (а.с. 49-52).
Зважаючи на те, Княжолуцька сільська рада Долинського району Івано-Франківської області при звільненні ОСОБА_1 порушила вказані вище вимоги частини 3 статті 40 Кодексу законів про працю України, суд дійшов висновку про протиправність звільнення позивача з посади секретаря Княжолуцької сільської ради Долинського району Івано-Франківської області, та, відповідно, наявність підстав для визнання протиправними та скасування рішення Княжолуцької сільської ради Долинського району Івано-Франківської області №494/11/2018 від 09.02.2018 Про дострокове припинення повноважень секретаря сільської ради ОСОБА_1І. та розпорядження голови Княжолуцької сільської ради Долинського району Івано-Франківської області №23 від 19.02.2018 Про ОСОБА_1.
Відповідно до частини 1 статті 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
У рішенні в справі П'єрсак проти Бельгії Європейський суд з прав людини зазначив, що він виходитиме з того принципу, що заявник має бути, по можливості, повернений у становище, в якому б він перебував, якби не була порушена стаття 6 Конвенції, таким чином підкреслюючи верховенство обов'язку відновлення status quo ante.
Враховуючи те, що позивача згідно рішення Княжолуцької сільської ради Долинського району Івано-Франківської області №494/11/2018 від 09.02.2018 Про дострокове припинення повноважень секретаря сільської ради ОСОБА_1І. та розпорядження голови Княжолуцької сільської ради Долинського району Івано-Франківської області №23 від 19.02.2018 Про ОСОБА_1 протиправно звільнено з посади секретаря сільської ради 22.03.2018, ОСОБА_1 належить поновити на посаді секретяра Княжолуцької сільської ради Долинського району Івано-Франківської області, з 23 березня 2018 року.
Окрім цього, вказана стаття 235 Кодексу законів про працю України передбачає, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Так, вимушений прогул у зв'язку з незаконним звільненням ОСОБА_1 рахується судом з 23.03.2018 (наступний день за днем звільнення), з огляду на особливості обчислення строків, передбачених Кодексом законів про працю України відповідно до статті 244-1 цього Кодексу, по 24.09.2018 (день ухвалення судом цього рішення).
Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджений постановою Кабінету Міністрів України за № 100 від 08.02.1995 року (надалі Порядок №100).
Так, відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку №100 основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством календарних днів за цей період.
Згідно з довідкою Княжолуцької сільської ради від 04.06.2018 №541 середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складала 622,44 грн. (а.с.23).
Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку №100).
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз. 3 п. 8 Порядку №100).
Аналогічна правова позиція щодо розрахунку середньоденної заробітної плати та середньомісячного числа робочих днів визначена Верховним Судом України в постанові від 23.01.2012 справа № 6-87цс11.
З огляду на вказану норму Порядку №100, середньомісячне число робочих днів в січні-лютому 2018 року складає 20,5 днів (в січні 2018 року був 21 робочий день, в лютому 2018 року налічувалось 20 робочих днів).
В даному випадку, вимушений прогул ОСОБА_1 розпочався 23.03.2018. В період з 23.03.2018 по 31.03.2018 було 6 робочих днів. Середній заробіток позивача за березень 2018 року складає 3734,64 грн. (6 робочих днів помножити на 622,44 грн. середньоденного заробітку).
Середній заробіток за квітень, травень, червень, липень та серпень 2018 року становить 63 800,10 грн. (вищевизначене середньомісячне число робочих днів 20,5 дня помножити на 622,44 грн. середньоденного заробітку та на 5 місяців квітень, травень, червень, липень та серпень).
Період з 01.09.2018 по 24.09.2018 (день ухвалення судом рішення у справі) містить 16 робочих днів. Середній заробіток позивача за вказаний період складає 9959,04 грн. (16 робочих днів помножити на 622,44 грн. середньоденного заробітку).
Таким чином, середній заробіток ОСОБА_1 за період з 23.03.2018 по 24.09.2018 складає 77493,78 грн. (3734,64 грн.+ 63 800,10 грн.+ 9959,04 грн.= 77493,78 грн.).
Відповідно до частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць (пункт 2), поновлення на посаді у відносинах публічної служби (пункт 3).
Таким чином, рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 12 760,02 грн. (середньомісячне число робочих днів20,5 дня помножити на 622,44 грн. середньоденного заробітку) підлягає негайному виконанню.
Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Моральну шкоду розуміють як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до частини 1статті 1167 Цивільного кодексу Україниморальна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, тобто заподіяна моральна шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.
При відшкодуванні моральної шкоди необхідно з'ясовувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних страждань, а також в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та чим він при цьому керується, обов'язковому з'ясуванню підлягає наявність такої шкоди.
При цьому суд, визначаючи розмір моральної шкоди, у відповідності до вимог абзацу 1 пункту 9постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року, виходить із засад розумності, виваженості та справедливості.
Під час розгляду справи позивачем не доведено факту заподіяння моральної шкоди, а судом не встановлено підстав для задоволення вимог про відшкодування шкоди, наявності самої шкоди, її розміру.
Таким чином вимога позивача про стягнення з відповідача моральної (немайнової) шкоди в розмірі 20 мінімальних заробітних плат не підлягає задоволенню.
Що стосується вимоги про зобовязання відповідача виплатити лікарняні за період з 02.07.2018 по 06.07.2018, то суд наголошує, що дана позовна вимога не підлягає задоволенню, оскільки за даний період позивачу нараховано середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Щодо відшкодування матеріальних витрат, повязаних з лікуванням, які, з урахуванням збільшених позовних вимог, становлять 5693,67 грн., суд зазначає таке.
У відповідності до статті 1195 Цивільного кодексу України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
На підтвердження витрат, понесених на придбання ліків, позивач надає накладну №89 за період з 16.02. 2018 по 02.03.2018, видану фізичною особою підприємцем ОСОБА_6 про придбання ліків на суму 3462,65 грн., товарний чек №198, виданий фізичною особою підприємцем ОСОБА_6 про придбання ліків на суму 1501,55 грн., чек про придбання ліків в аптечному пункті с. Княжолука №363461 від 02.07.2018 на суму 311,50 грн., чек аптечного пункту №13 ПП «Адоніс» від 03.07.2018 про придбання ліків на суму 89,74 грн.
Окрім цього, позивач надає довідку Долинської центральної районної лікарні від 27.02.2018 за №43 про те, що ОСОБА_1 у період 16.02.2018 по 02.03.2018 перебував на стаціонарному лікуванні у Долинській центральній районній лікарні та довідку Княжолуцької амбулаторії загальної практики сімейної медицини від 07.09.2018 за №244, про те, що ОСОБА_1 у період 02.07.2018 по 06.07.2018 перебував на амбулаторному лікуванні у Княжолуцькій амбулаторії загальної практики сімейної медицини з діагнозом ускладнений остеохондроз всіх видів хребта; больовий мязово-тонічний синдром.
Однак суд зазначає, що позовна вимога про відшкодування матеріальних витрат, повязаних з лікуванням не підлягає задоволенню, оскільки судом не встановлено причинного звязку між захворюванням, на лікування якого було потрачено кошти та звільненням ОСОБА_1 із посади секретаря Княжолуцької сільської ради Долинського району Івано-Франківської області.
Щодо витрат позивача на правничу допомогу, то суд вказує на таке.
Відповідно до статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, повязані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частини 1). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат субєкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина 2). Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, повязану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3). Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4).
Системний аналіз наведених вище норм права дає підстави вважати, що на підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому, матеріали справи повинні містити докази на підтвердження виконаних об'ємів робіт, їх кількості та видів. Окрім того, витрати на правову допомогу відшкодовуються лише в тому випадку, якщо правова допомога реально надавалася в справі тими особами, які одержали за це плату, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам. Самі лише докази укладення угоди про надання правової допомоги й її оплати не можуть бути підставою для відшкодування цих витрат.
Так, судом встановлено, що позивач долучив до позовної заяви угоду про надання правничої допомоги та представництва №121/18 від 09.07.2018 (а.с.60), копію квитанції №000251 від 12.07.2018 (а.с.61), розрахунок суми гонорару за надану правничу допомогу від 02.08.2018 на суму 2500 грн. (а.с.63), попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат (а.с.64).
Однак, суд звертає увагу на відсутність акту приймання-передачі виконаних робіт за договором про надання правничої допомоги з детальним описом таких робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, оскільки подані позивачем документи не є належним доказом на підтвердження виконаних адвокатом об'ємів робіт, їх кількості та видів.
Оскільки з поданих представником позивача документів неможливо встановити об'єми, кількість та види виконаних конкретних послуг, за які здійснено оплату позивачем, то у задоволені його вимоги в частині відшкодування витрат, сплачених за правничу допомогу, належить відмовити.
Відповідно до частини 3статті 139 КАС Українипри частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволення позовних вимог.
Однак суд зазначає, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом судовий збір не сплачувався, оскільки останній звільнений від його сплати згідно пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Княжолуцької сільської ради Долинського району Івано-Франківської області №494/11/2018 від 09.02.2018 Про дострокове припинення повноважень секретаря сільської ради ОСОБА_1І..
Визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Княжолуцької сільської ради Долинського району Івано-Франківської області №23 від 19.02.2018 Про ОСОБА_1.
Поновити ОСОБА_1 на посаді секретаря Княжолуцької сільської ради Долинського району Івано-Франківської області, з 23 березня 2018 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Княжолуцької сільської ради Долинського району Івано-Франківської області (код ЄДРПОУ - 04355941, вул. Шевченка, 81А, с.Княжолука, Долинський район, Івано-Франківська область, 77540) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, вул. Карпатська, буд. 2, с.Княжолука, Долинський район, Івано-Франківська область, 77540) середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 77 493 (сімдесят сім тисяч чотириста девяносто три) гривні 78 копійок з вирахуванням податків та обовязкових платежів.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді секретяра Княжолуцької сільської ради Долинського району Івано-Франківської області та стягнення з Княжолуцької сільської ради Долинського району Івано-Франківської області середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 12 760 (дванадцять тисяч сімсот шістдесят) гривень 02 копійки - виконати негайно.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, вул. Карпатська, буд. 2, с.Княжолука, Долинський район, Івано-Франківська область, 77540).
Княжолуцька сільська рада Долинського району Івано-Франківської області (код ЄДРПОУ - 04355941, вул. Шевченка, 81А, с.Княжолука, Долинський район, Івано-Франківська область, 77540).
Суддя Главач І.А.
Рішення складене в повному обсязі 28 вересня 2018 р.