субота, 29 червня 2019 р.
Долинський ліцей №6 з гуманітарних наук 2019-06-28
Сьогодні
на дворі найтепліша пора року - літо. Короткі теплі ночі та довгі спекотні дні.
Скрізь дерева вбрані в яскраві зелені шати. Високо в без краю
голубому небі під віттям дерев лунає
спів птахів. Насичені в різнобарвні
кольори літа - кущі та квіти, тепла
прозора вода в річці та ставках, стиглі фрукти та ягоди. Саме в таку прекрасну пору ми зустрілися з
директором Юрієм Петренко, випускниками та викладачами в Долинському ліцею №6 з гуманітарних наук в
м. Долина , що на Прикарпатті. Це красиве чудове місто в будь-яку пору року.
Гарне та квітуче на весні,
потопаюче в зелені літом.
Це не звичайне свято , якого немає в жодному
календарі, адже сьогодні випускники ліцею
отримають атестати, медалі та грамоти за свої знання , які отримали в стінах ліцею і стають першими випускними - ліцеїстами. Сьогодні у
випускників ліцею поєднані розставання та біль , світлі надії, радість та зустрічі з
майбутнім. Знаменний для них день
переходу дитинства на шлях самостійного життя. Серед випускників ліцею отримали
атестати ліцеїсти, жителі села Княжолука
Валентин Проців та Роман Лужний, які вже готові до здачі документів у вищі учбові заклади України , щоб стати гідними
спеціалістами нашої держави.
… А любі наші вчителі
Нам
формували всі путі;
Професії
всім здобувати,
Дорогу у
життя нам прокладати. …
Автор Іван
Проців
неділя, 16 червня 2019 р.
Зелені свята 2019
…Липовим
гіллям церковні ікони вбрані,
Свято Трійці
Святої у храмі.
І кожен
славить Отця, І Сина
І Святого
духа! Нині, …
На дворі справжнє літо, кругом все
цвіте, а сади і ліси повні зелені. Кругом
все покрито килимом зеленої трави. Пекучі й приємні теплі дні, а
по небу пропливають голубі й
прозорі пухкенькі хмари. Неподалік храму
Святої Мучениці Параскеви - П’ятниці Української Православної Церкви в
селі Княжолука в Прикарпатському краю щебечуть пташки, а княжолучани
поспішають на святкове недільне Богослужіння Святої Трійці.
За стародавнім звичаєм
вчора, тобто в суботу мешканці
села прибирали свої помешкання та садиби, могили покійних на сільському кладовищі готуючись до свята, а під вечір липовим гіллям замаїли
свої будинки та городи.
Свята
Трійця - одне з найбільш шанованих давніх свят , яке щорічно відзначають по всій Україні. В своїй проповіді протоієрей отець Олег Фесняк наголосив , що
це свято , ще називають Духів день, в
честь Святого духа, який є одним із трьох уособлень Бога. Саме в цей день
апостолам відкрилась уся повнота Святої
Трійці і вони побачили три постаті Бога: Отця, Сина і Святого Духа. Також
вважається , що саме в це свято цвіте
пшениця, а значить духи мертвих
ходять по землі.
Після завершення святочного
Богослужіння отець освятив зілля, яке
принесли християни до храму. Різних видів
освячене зілля привертає в хату
добрих духів , очищає його і зміцнює здоров’я проживаючих,
приносить удачу і багатство, душевну рівновагу і захищає
від різної напасті.
Після полудня за традицією протоієрей
отець Олег Фесняк та отець Ігор Ліпчанський храму Дмитрія Української Греко - Католицької Церкви села Княжолука провели спільний парастас за покійних на сільському кладовищі . Після провели ссвятили
могили покійних . В святі брав участь
протоієрей отець Ігор Дарвай Української Православної Церкви села
Шевченково.
Трійця - це одне із головних християнських
свят , яке в православ’ї входить до
числа дванадцяти десятих свят , в Греко - Католицькій Церкві найвищий статус торжества.
Протоієрей отець Ігор Дарвай спільно
з церковним хором храму Святої Мучениці Параскеви - П’ятниці
Української Православної Церкви відправив панахиду на могилах протоієрея отця Михайла Довжанського та Героя
АТО Ігоря Денисіва.
Іван Проців
середа, 5 червня 2019 р.
Остання путь їмості Іванни
… І ти пішла
з життя у вічність ту,
В не зрячу темряву нікому,
У путь далеку і не знану.
Ти молиш Бога і благаєш,
Хай кожен з
нас до храму поспішає. …
В 2000 році
в пошуках парафії отець Сергій отримав парафію в храмі
Преображення Господнє в с. Нечаяне
Миколаївської Єпархії. Будучи дружиною
духовного отця слуги Господнього Іванна
покидає своє родинне гніздо з дітьми і переїжджає на постійне проживання на Миколаївщину. Шляхи Божі - не звідані. Життя було не солодким
для багатодітної сім’ї з двохрічним наймолодшим сином на
руках. Та це й не дивина в ті часи для
молодих священиків. Життя без додаткових заробітків було
нестерпним. Родина ледве зводила кінці з
кінцями.
Церква напівзруйнована, резиденція для проживання в такому ж стані. Серед парафіян - старенькі християни. Тож довелося отцю Сергію та їмості
Іванні власними руками все
відновлювати та відбудовувати. Та
все це не зашкодило їхньому проживанню.
Завели собі господарку, а згодом Іванна
стала викладати в місцевій школі. Час ішов
і діти виростали та мрії духовної сімї не покидали про будівництво нового храму. Будівництво нового храму
селянам не під силу, то ж довелося
шукати спонсорів для фінансування
. Вивчаючи історію села , вихідців із
села їм і допомогло здійснити свою мрію.
Як отець Сергій так і їмость Іванна -
наполегливі у своєму покликанні. Кожна субота і неділя в них постійно зайняті , а всі інші дні
ненормовані. Адже їхня присутність завжди обов’язкова у найважливіших подіях життя односельчан та разом з ними переживати безліч емоцій. Надзвичайно важливим в житті Іванни йти поруч з своїм чоловіком отцем Сергієм.
Для неї храм і місце проживання злилося в
єдине. Дивлячись на безліч цвітучих троянд
на території храму створили справжній
власний розарій. Саме і це вражає
всіх прихожан. І це справа рук їмості Іванни та отця Сергія.
Щоденна
робота в школі, виховання своїх дітей, домашня робота, робота в храмі - все це
для Іванни було нероздільним і
постійним. Але вона завжди встигала та не забували за Божі Заповіді та завжди пам’ятала про священний час постів , як бог одарований захист нового
життя віруючих у Христі від усякого наклепу ворожого. Вона завжди нагодувала подорожнього та поділилась кусочком
хліба.
Дожила Іванна і до онуків. За свою любов до
храму, до парафіян вона не
одноразово отримувала подяки від Владики Миколаївської Єпархїі.
Свою любов до школи до дітей вона
прищепила синові Назару та дочці Оленці,
які викладають в школах Нечаянської ОТГ,
а наймолодший син Сергій студент четвертого курсу університету. Жила і
раділа своєму життю. Користувалася
повагою і авторитетом серед учнівської молоді, педагогічного колективу
Нечаянської школи та колишньої
Княжолуцької загально-освітньої школи І-ІІІ ст.. Про неї завжди знають і пам’ятають як про кращого вчителя.
Та не
за довго стан здоров’я її ста погіршуватись. Але вона не здавалась.
Вона молилась і благала Бога . Часто бувала з молитвами в монастирях, храмах нашої України. Любувалась тим, що отримала від
Бога, про те, що вона є. Та хвороба не покидала її. Вона гасла, наче свічка,
але без болю і без опіків.
1 червня 2019 року на 50 році життя спочила у Бозі їмость Іванна
отця Сергія Василишина храму Приображення Господнє Нечаянського ОТГ Миколаївської Єпархії. Тіло спочилої Іванни нарядили в
парафіяльному будинку . До неї з’їхались
всі священнослужителі , рідні і близькі,
друзі , однокурсники,… щоб віддати їй шану .
3 червня
2019 року після закінчення Божественної
Літургії присутні священнослужителі висловили
свої співчуття їмості, отцю Сергію, синам Назару та Сергію, дочці Олені, рідним
та парафіянам.
Після закінчення похорону тіло спочилої
було винесено священнослужителями з парафіяльного будинку і понесли правою стороною храму,і зупинилася в
кінці храму біля місця вічного спочинку їмості Іванни
поруч з храмом. Під спів
священнослужителів «Вічна пам'ять» труну з тілом спочилої їмості Іванни було опущено в могилу, яку за чином опечатано до другого пришестя Христового.
Стоїть насипана могила , вкрита
незліченою кількістю живих прощальних квітів , а на могилі стоїть хрест з надписом Василишин
Іванна Йосипівна 1970-2019.
…В темряві
двері закрились,
О , Боже,
який настав час.
Немає ступенів,
перил і віконець,
Самотність ,
вічність , …
Автор Іван Проців
Підписатися на:
Дописи (Atom)