Блог Княжолука Іван Проців: Остання путь їмості Іванни

… І ти пішла з життя у вічність ту,

В не зрячу темряву нікому,

У путь далеку і не знану.

Ти молиш Бога і благаєш,

Хай кожен з нас до храму поспішає. …

Сьогодні проводжати в останню путь їмость Іванну. Все своє духовна життя , як педагог вона присвятила учням школи та християнам храму Преображення Господнє що на Миколаївщині в селі Нечаяне. Іванна народилася в селі Тяпче, що на Долинщині в Івано-Франнківської області на Прикарпатті. Здобувши педагогічну освіту вона працювала вчителем в Княжолуцькій загально-освітній школі І-ІІІ с т. Саме в цьому селі в підніжжі гір Карпат вона одружилася і народила троє дітей. Згодом за покликом долі її чоловік Сергій Василишин закінчив духовну православну Івано-Франківську духовну семінарію Київського патріархату.

В 2000 році в пошуках парафії отець Сергій отримав парафію в храмі Преображення Господнє в с. Нечаяне Миколаївської Єпархії. Будучи дружиною духовного отця слуги Господнього Іванна покидає своє родинне гніздо з дітьми і переїжджає на постійне проживання на Миколаївщину. Шляхи Божі - не звідані. Життя було не солодким для багатодітної сім’ї з двохрічним наймолодшим сином на руках. Та це й не дивина в ті часи для молодих священиків. Життя без додаткових заробітків було нестерпним. Родина ледве зводила кінці з кінцями.

Церква напівзруйнована, резиденція для проживання в такому ж стані. Серед парафіян - старенькі християни. Тож довелося отцю Сергію та їмості Іванні власними руками все відновлювати та відбудовувати. Та все це не зашкодило їхньому проживанню.

Завели собі господарку, а згодом Іванна стала викладати в місцевій школі. Час ішов і діти виростали та мрії духовної сімї не покидали про будівництво нового храму. Будівництво нового храму селянам не під силу, то ж довелося шукати спонсорів для фінансування . Вивчаючи історію села , вихідців із села їм і допомогло здійснити свою мрію.

Як отець Сергій так і їмость Іванна - наполегливі у своєму покликанні. Кожна субота і неділя в них постійно зайняті , а всі інші дні ненормовані. Адже їхня присутність завжди обов’язкова у найважливіших подіях життя односельчан та разом з ними переживати безліч емоцій. Надзвичайно важливим в житті Іванни йти поруч з своїм чоловіком отцем Сергієм.

Для неї храм і місце проживання злилося в єдине. Дивлячись на безліч цвітучих троянд на території храму створили справжній власний розарій. Саме і це вражає всіх прихожан. І це справа рук їмості Іванни та отця Сергія.

Щоденна робота в школі, виховання своїх дітей, домашня робота, робота в храмі - все це для Іванни було нероздільним і постійним. Але вона завжди встигала та не забували за Божі Заповіді та завжди пам’ятала про священний час постів , як бог одарований захист нового життя віруючих у Христі від усякого наклепу ворожого. Вона завжди нагодувала подорожнього та поділилась кусочком хліба.

Дожила Іванна і до онуків. За свою любов до храму, до парафіян вона не одноразово отримувала подяки від Владики Миколаївської Єпархїі.

Свою любов до школи до дітей вона прищепила синові Назару та дочці Оленці, які викладають в школах Нечаянської ОТГ, а наймолодший син Сергій студент четвертого курсу університету. Жила і раділа своєму життю. Користувалася повагою і авторитетом серед учнівської молоді, педагогічного колективу Нечаянської школи та колишньої Княжолуцької загально-освітньої школи І-ІІІ ст.. Про неї завжди знають і пам’ятають як про кращого вчителя.

Та не за довго стан здоров’я її ста погіршуватись. Але вона не здавалась. Вона молилась і благала Бога . Часто бувала з молитвами в монастирях, храмах нашої України. Любувалась тим, що отримала від Бога, про те, що вона є. Та хвороба не покидала її. Вона гасла, наче свічка, але без болю і без опіків.

1 червня 2019 року на 50 році життя спочила у Бозі їмость Іванна отця Сергія Василишина храму Приображення Господнє Нечаянського ОТГ Миколаївської Єпархії. Тіло спочилої Іванни нарядили в парафіяльному будинку . До неї з’їхались всі священнослужителі , рідні і близькі, друзі , однокурсники,… щоб віддати їй шану .

3 червня 2019 року після закінчення Божественної Літургії присутні священнослужителі висловили свої співчуття їмості, отцю Сергію, синам Назару та Сергію, дочці Олені, рідним та парафіянам.

Після закінчення похорону тіло спочилої було винесено священнослужителями з парафіяльного будинку і понесли правою стороною храму,і зупинилася в кінці храму біля місця вічного спочинку їмості Іванни поруч з храмом. Під спів священнослужителів «Вічна пам'ять» труну з тілом спочилої їмості Іванни було опущено в могилу, яку за чином опечатано до другого пришестя Христового.

Стоїть насипана могила , вкрита незліченою кількістю живих прощальних квітів , а на могилі стоїть хрест з надписом Василишин Іванна Йосипівна 1970-2019.

…В темряві двері закрились,

О , Боже, який настав час.

Немає ступенів, перил і віконець,

Самотність , вічність , …