Блог Княжолука Іван Проців: Святиня Карпат

Їдеш і милуєшся Карпатськими краєвидами. По обабіч вулиць прекрасні житлові будинки українських родин, у підніжжі гір змійкою в’ються потоки та швидкі течії річок та розложисті смереки , які вкривають своїми пишними, зеленими гілками схили стрімких Карпатських гір. Саме такою була мандрівка княжолучан , що на Долинщині аж до Манявського скита , або як ще називають чоловічий Христо - Воздвиженського монастиря, який розташований в підніжжі гір Карпат та гірських потоків селища Манява , Богородчанського району , що Івано-Франківщині. Був заснований в 1606 році і являвся духовної культури Галичини.

Тут була найбільша духовна бібліотека. Через певний період часу монастир був у підпорядкуванні Константинополю. За своє існування він зазнавав руйнації з боку кримських татар , турків та російської імперії. В 1776 році зазнав знищувального удару з боку турецького війська , але в межах десяти років його було відновлено. В період руйнації монастиря Іконостас був доставлений в музей Андрія Шептицького міста Львів . Так він там і був збережений. В 1970 році монастир частково реставрували і дали йому назву - архітектурний заповідник. А в 1998 році був заново відкритий чоловічий Христо - Воздвиженський монастир і переданий Івано-Франківській Єпархії Київського Патріархату Української Православної Церкви.

Неподалік монастиря в горах знаходиться Блаженний камінь, який і є історією чоловічого монастиря. Саме завдяки цілющої його водиці тут спасались монахи від нападницький війн татарського війська.

Тут кожен отримає з перших вуст священнослужителів - монахів історію існування монастиря , початок його будівництва, часи його руйнацій та знищення з боку нелюдів, відновлення та його сьогодення. За своїм волевиявленням Ви можете найняти службу Божу за здоров’я та упокій близьких та рідних , побувати на Богослужіннях та молитвах, зцілитись цілющими водами монастиря, придбати ікони та різні релігійні ексцесуари для себе та своїх близьких і рідних, а також отримати духовне задоволення та підтримку.

Саме з цим ми повернулись до своїх родин в міру та потреб свого духовного задоволення. Поїздка для мирян була вдалою та масою емоцій задоволення, а саме Івана та Ліди Дарвай. Ольги Надіївської, Мирослави Беляк, Івана Проціва, Ганни та Надії Довжанських, Надії Шимків.