66-річниця дня народження покійного пароха Михайла Довжанського

    

   Сьогодні виповнилася шістдесят  шоста річниця дня народження покійного  пароха  протоієрея Михайла Довжанського  храму Святої Мучениці Параскеви – П’ятниці Української Православної Церкви села Княжолука, що на Долинщині.  Пам'ять  про отця прибули вшанувати  вдова - їмость Ганна з дочкою Надією та онуком Святославом. Також до моголи  покійного отця  Михайла на сільське кладовище  прибули  члени церковного хору, працівники  культурного закладу села, віряни села та протоїєрей Ігор Дарвай з їмостю Лесею села Шевченково. Протоїєрей Ігор Дарвай  відслужив панахиду за покійного  в супроводі церковного хору.

      Важко прийняти втрату та повірити в те, що його  немає. Та біль душі часом то відпускає, то знову посилюється. Час триває і життя продовжується , а попереду все  нове і нове  життя. Покійного отця Михайла Довжанського згадуємо із почуттям світлого смутку.

Вдова

Віття на могилу  із каштана нахилилось,

Під ним вдова мати зажурилась,

В чорному вбранні скорбно тут молилась.

Стала вона  плакати й ридати,

Бо немає вже  отця у храмі   й тата в хаті.

Рік за роком проминають,

А про тата й отця не забувають ,

Рідні,  друзі   поминають.

Рідний  ти, наш тату, важко як  заходить  в хату

На портрет твій споглядає, серце душу крає,

І з тобою у  вісні  часто розмовляє

Плаче і сумує за опорою сімейною нудьгує.

Ні надії , ні підтримки , гіркі  сльози

Проливає без зупинки.

А син вдову потішає і тихенько промовляє:

-         Ти , матусю, часто просиш Бога

Повернути тата нам живого,

Але чудо не звершилось-

Тато у вічність відійшов ,

Ми з тобою  в двох лишились.

Автор Іван Проців