Бойківські посиденьки

 

Українські звичаї

КНЯЖОЛУКА на Долинщині  Прикарпатського краю 2020

Учасники: народний аматорський фольклорно-етнографічний колектив "Барви Прикарпаття" – Ольга Надіївська, Марія Надіївська, Ганна Проців, Іван Проців, Ганна Мельникович,  троїсті музики , актив учнівської молоді села Княжолука  - Лабутіна Анжеліка, Юра Щеглюк, Анна Надіївська,  Камишан Анастасія, Тетяна Марущак;

Завідувач сільським клубом  - Мальон Марія Григорівна;

Художній керівник  -  Дидяк Марія Ігорівна;

Активісти села – Надія Довжанська, Оксана Могитич.

     Саме цей колектив  вже кілька десятків років  в своїй художній творчості передає  любов і повагу до рідного Прикарпатського  краю,  народних звичаїв і традицій .  Учасники колективу  постійно відтворюють , відновлюють та примножують їх. Всі   вони  стараються  формувати почуття обов’язку  перед своєю батьківщиною, пам’ятати  про свій дім та батьківські пороги,  про місце  де народилися  і де співала мати вперше колискових пісень.

 

    Українська пісня  зачаровує кожного з нас : про дитинство, про юність , перше кохання, кожну життєву стежину. Немає пісні – немає життя.

    Всі кращі надбання і досягнення наших пращурів  збереглися до нині  не тільки в пам’яті , а й в побуті , звичаях .

 

    Звичаї та традиції свого села колектив і відтворив на посиденьках в одній із хат , якій понад сто років, де колись проживала  багатодітна сім’я Марчаків Юрія та Анастасії. Пані Анастасія дуже любила українські традиції та українські пісні. Біля її садиби  постійно під сонячним жовто-блакитним промінням виблискувало в любу пору року  зелене листя барвінку .  Як тільки бувало весілля в селі так і всі з кошиками до Анастасії різати барвінок. В кошику завжди  були  весільні ласощі  , а  вертаючсь уже молоді газдині  з повним кошиком нарізаного  барвінку  на вінець для молодої. Всю дорогу  супроводжували їх  народні українські весільні пісні у виконанні відібраних голосистих  жінок. Під час нарізання барвінку весільними ласощами пригощались всі присутні, а пані Анастасія  пригощала  своїми домашніми стравами  та свіжоспеченими  пиріжками.

    Та роки майнули дуже швидко, наче їх і не було. Юрій та Анастасія відійшли у вічність, а діти склали свою долю у різних куточках України . Однак оселя їх і досі причепурена , прибрана і є згадкою про бойківське подвір’я та бойківські  посиденьки, яких і досі не занехали .

Батьківська хата

В чужому краю  завжди я згадаю,

Цілющу водицю у маминій криниці,

Батьківську  незабутню   хату ,

Родинним вогником обняту,

Як сонечко  червоно - багряне сідає

І любляче батьківське  серденько крає

В моєму  Карпатському  краї.

І пишно - зелені пейзажі малює,

Сорочку вишиванку й матусю

У вишневім  садочку  із ранку.

Вона  очима  своїми   далеко  сягає,

Крізь віття  рукою махає ,

Дітей своїх виглядає

І пісню сумненьку співає.

 Іван Проців

Літургія та презентація книги І. Проціва «Духовний шлях митрофорного про...

Літургія та презентація книги І. Проціва «Духовний шлях митрофорного про...

Літургія та Презентація книги І.Проціва «Духовний шлях митрофорного п...

Побачила світ нова книга Івана Проціва

 

Побачила світ нова  книга Івана Проціва

Газета «Свіча»  від 18 вересня  2020 року за № 38 (2491)

      Нове видавництво  книжки для автора  надзвичайно важливий день в житті. Вихід на друк  довгоочікуваної   книжки – свято для всіх. Презентація книжки 15 серпня 2020 року   «Духовний шлях митрофорного протоієрея Михайла Довжанського» жителя села   Івана Проціва стала величним заходом  для всього духовенства Івано-Франківської Єпархії, Долинського деканату, парафіян храму святої великомучениці Параскеви – П’ятниці Православної Церкви Українита та родини  Довжанських села Княжолука , яка відбулася  в приміщенні  цього храму    за благословенням митрополита Івано-Франківського і Галицького Іоасафа.

  Після закінчення  Божественної   літургії  за покійного отця Михайла  митрополит  Івано-Франківський і Галицький Іоасаф провів презентацію авторської книжки Івана Проціва  «Духовний шлях  митрофорного протоієрея Михайла Довжанського».

Після завершення презентації автор вручив книги митрополиту та священослужителям.

В призентації  взяли участь :

         Митрофорний протоієрей Йосиф Жовнірович -  декан Долинського деканату Івано-Франківської Єпархії

Протоієрей Олег Фесняк – настоятель храму  Святої великомучениці Параскеви – П’ятниці с. Княжолука

Протоієрей Ігор Дарвай -  настоятель храму преподобної Параскеви Сербської

в с. Шевченково Долинського р-ну Івано-Франківської обл.

Протоієрей Ігор Будзан -  настоятель храму с. Солуків Долинського р-ну Івано-Франківської обл

Настоятель храму Архістратига Михаїла - Назар Мацук, с. Кальна Витвицька ОТГ Долинського р-ну  Івано-Франківської обл.

 

Протоієрей Анатолій Яремко -   клірик Сумської єпархії ПЦУ

 

Митрофорний протоієрей Василь Юрів -  настоятель храму Перенесення мощей святителя Миколая села Тяпче та церкви Святого Духа села Підбереж Долинського району Івано-Франківської області

 

Іван Качур -  настоятель храму Покрови Присвятої Богородиці  села Вишків Долинського р-ну Івано-Франківської області

 

Йосиф Мельник -  священнослужитель  храму села Надіїв Долинського р-ну Івано-Франківської обл.

Ігор Приймак – настоятель храму села  Підпечари

 

Мирослава Ружевич – головний рижисер Долинського  районновідділу культури

Світлана Василівна Швець

Церковний хор села Якубів, Княжолука

Родина Довжанських. Запрошені та парафіяни села.

  Ця книжка присвячена священнослужителю Михайлу Довжанському, який пройшов дорогу Господнього слуги, залишивши нам не тільки при­клад ревного душевного пастиря, безкорисливого служіння всім потребу­ючим, незважаючи на міжконфесійну чи етнічну належність, та вірного слідування за Христом. Його служіння в храмі Святої Мучениці Параскеви П’ятниці Православної Церкви України віддзеркалюють силу духу і щире вболівання за збереження храму та всієї парафії.

Життєві роздуми та поради отця серед парафіян не втратили своєї акту­альності по сьогоднішній день. Протоієрей Михайло Довжанський слушно сприймав покликання священства — служіння та наслідування Христа. За час служіння він був для парафіян як батько своїм дітям, даючи їм життя, народжував до життя в Господі, плекаючи це життя в щоденному служінні.

За весь час служіння отець намагався, щоб родина його любила і шану­вала, поважала та слухала, а також прагнув сам бути прикладом для всіх вірян і постійно бути серед них. Як отець часто старався прислуховуватись до потреб вірян та допомагати їм в затребуваному. Завдяки цьому віряни мали прямий доступ до нього, знаходячи своєчасну спасенну Божу благо­дать, отримуючи батьківську підтримку, розраду та пораду. Найбільш цін­ні спогади про отця Михайла — це те, що його віряни любили і поважали його.

Для парафіян він був священнослужитель, який душу покладав за ближ­нього тоді, коли Україна проживає складні часи, намагаючись служити ближнім тим коштом, який Він мав, виконуючи те, що було йому під силу.

З глибоким смутком і почуттям жалю й скорботи парафіяни сприйняли вістку про нашу спільну втрату — смерть протоієрея Михайла Довжансько­го. Це була втрата не лише для близьких і рідних, а й для всіх вірян та свя­щеннослужителів Прикарпаття. Упокоївся отець 16 квітня 2017 року в селі Княжолука, що на Долинщині в Прикарпатському краю. Залишив у смутку дружину Анну, дочку Надію, сина Володимира, онука Святослава.

Пам’ять про протоієрея Михайла Довжансь Батьківщини і рідної Цер­кви. Вічна йому пам’ять, нехай Господь оселить душу його в пристінках Царства Небесного, де всі праведники спочивають.

  Автор  книжки  Іван Проців народився  06 липня 1956 року в с, Шевченкове Долинського району, Івано-Франківської області. В 1971 році закінчив Княжолуцьку восьмирічну школу, а в 1973 році закінчив Долинську середню школу № 2 та Долинську дитячу художню школу. В 1977 році отримав   базову вищу освіту за спеціальністю технолога лісо заготовок. Трудову діяльність присвятив  Вигодському лісокомбінату об’єднання «Прикарпатліс» на посадах від робітника до керівника відділу  лісових ресурсів  заводу ДВП. Трудовий стаж понад сорок років. В межах двадцяти років працював в органі місцевого  самоврядування села Княжолука  на посадах  секретаря сільської ради та заступника сільського голови з питань діяльності виконавчого органу. Являється ветераном праці.   Завдяки йому в 1990 році  присвоєно 72 назви вулиць села та в 1991 році  заведено по господарські книги .

З   червня 2012 року засновник і респондент блогу - Княжолуцька сільська рада  з електронним зв’язком . З 09.04.2018 року засновник блогу -  Княжолука Іван Проців. В блогах опубліковано понад 300 публікацій . Активний учасник публікацій в Долинській  районній  газеті  «Свіча» та Долинської  міської ради  «Добра справа».  Через  його творчості  можна дізнатися як живе сільська громада а молоде покоління має змогу черпати  історію нашого села  та про життя сьогодення . І це справа однієї   людини Івана Проціва.                                                                                                      В листопаді   2013 року  відбулася презентанція   авторської  книжки 1000 тиражем  «Стежками минулого», яка присвячена 130 річчю Українській Православній Церкві Київського Патріархату  святої мучениці Параскеви - П’ятниці в с. Княжолука.  В книжці  можна дізнатися про легенду та історію  заснування села Княжолука, традиції  його населення, про свідчення і спогади старожилів, , як прижилося українське повір’я , розповіді, досягнення  та відродження духовності.

17 жовтня 2008 року на батьківських зборах Княжолуцької загально - освітньої школи  І-ІІІ ст.. виступив з письмовою ініціативою  щодо початку будівництва нової школи  в селі Княжолука і над цим питанням працював до дня відкриття в 2016 році. За запрошенням  від 23 травня  2009 року  ради голів  при Кабінеті Міністрів України  був направлений сільською радою до Києва  на всеукраїнську нараду   з питань   соціально-економічного розвитку  сільських рад.

На запрошення Голови Комітету  Верховної Ради України  був відряджений  сільською радою  7 грудня 2011 року до Києва  на участь  у ІІІ загальнонаціональному  проекті «Україна від краю до краю» де Княжолуцьку сільську раду було нагороджено  грамотою  за вагомий внесок у розвиток місцевого самоврядування  та зміцнення української державності , медаллю та  книжкою  в яку увійшов орган місцевого самоврядування Княжолуцької сільської ради   «Україна від краю до краю».

Він є автором  чотирьох обласних конкурсів  проектів : три «Громада кращого довкілля» та один «Краща етнокультурна громада», за що сільську раду було нагороджено Дипломами  за зайняті призові місця  та грошову винагороду  в сумі  450 000 гривень. Ці кошти пішли на розвиток  : збудовано 14 площадок під ТПВ, п’ять перехідних металічних та бетонних містків , проведено капітальний ремонт приміщення сільського клубу, придбано двадцять костюмів для  народного аматорського фольклорно-етнографічного колективу села «Барви Прикарпаття».

Є    організатором  заходів на території села,  а також наставником  молодого покоління і надає кожному  кваліфіковану відповідь та захищає інтереси громадян.

В 2010 році ним впроваджено  програму в електронному виді     по господарський облік    Івано-Франківського статуправління, яка діє по сьогоднішній день, цього ж року на базі впровадженої системи  обліку господарств Княжолуцької сільської ради  проведено районний семінар секретарів рад  спеціалістами обласного та районного відділів статистики.

Домігся через   В.Кредісова 18 сценічних костюмів для народного  аматорського фольклорно-етнографічного колективу  села «Барви Прикарпаття», один ноутбук для сільського клубу та форму для футбольної команди села.

Являється сільським депутатом більше шести скликань. Являвся  керівником  проходження практики  студентами вищих вузів, які направляються для проходження практики  на базі Княжолуцької сільської ради, головою комісії з питань кадрового резерву.

 За свої досягнення  неодноразово нагороджений грамотами та грошовими преміями Княжолуцької сільської ради, грамотами Долинської  районної ради та  Долинської районної державної адміністрації, за творчу діяльність відділу культури Долинської районної державної адміністрації, грамотою  голови Івано-Франківської державної адміністрації  за участь в акції  «Різдво в Карпатах», грамотою  Івано-Франківської Єпархії  Управління Військового Духовенства  старшого капелана,  протоієрея Іоана Креховецького від  12.06.2017 року.

Як  член народного аматорського фольклорно-етнографічного колективу   «Барви Прикарпаття»  неодноразово   були нагороджені  протягом 2015-2020 років  дипломами  Фестивалю конкурсу  української духовної сучасної пісні  «З піснею до Бога»  імені  кардинала Мирослава Івана  Любачівського як Лауреати  першої премії та учасники фестивалю-конкурсу .

 10 жовтня  2015 року Іван Проців  в залі засідань адмінбудинку сільської ради  провів  презентацію стенду  «Хоробрі серця України», на якому ним  висвітлено події  відстоювання незалежності України  у 2013-2015 роках : в яких брали  безпосередньо участь  жителі села, також заслуги  громади, волонтерів, , військовослужбовців . Надзвичайно важливий внесок  громади, військовослужбовців  в подіях, які відбувалися  в зоні АТО на  сході України. Стенд і по сьогодні зберігається в залі засідань сільської ради.

 В 2016 році на встановленому  пам’ятному знаку Небесної сотні викарбовано його авторський вірш «Майдан».

  В 2018 році вийшла на друк   авторська книга   «Скарби Карпат»,  в складі  трьох  частин :

 «З любов’ю і вірою» описується про поклик церковних дзвонів до Божого Храму заради спілкування з Богом через молитву.  Про молитву матері – вдови,  за  подіями  свого життя, про молитву  за близьких і рідних  та поставлення   мети перед собою на краще. А також віру в те , чого  благаєш в Бога. Про  Божий Храм,  який  відіграє неабияку роль в кожного християнина, який повинен бути сильним  духом, а також задуматись про свої вчинки.  Про відданість церковних  настоятелів  та релігійні свята і  народні традиції.

 «За долю України» саме в цій частині в цій частині   йдеться  про Майдан гідності та підтримку його по всій території України та за її межами,  про те  , як війна  з російським агресором  жорстоко  вбиває  й  калічить  тих, кому не байдужа доля   України.   Про  війну  , яка немає серця і не розуміє рідної мови проживаючого населення,  зовсім їм не  на  рідній, чужій  українській землі. Зате  вона торкається  тут кожного і на всіх залишає свій шрам. Як уже нове покоління виростає і прагне жити в новій європейській державі і готове захистити свою суверенну Україну.

   «У підніжжі Прикарпаття »  описується  про природні явища, які взаємодіють  із життєдіяльністю людини та навколишнім середовищем, про пори року і яку  роль вони відіграють в житті  людини , про нескорені Карпати, стрімкі потоки і  річки , полонини і луки,  що так ніжно вписуються в краєвиди України, про любов і кохання , відчуття холоду й тепла, пахощів квітів й цвіту дерев,  любов до рідного села та пісні про нього . 

    Про творчу діяльність Івана Проціва можна дізнатись на світлинах  YouTube ; Блог Княжолуцька сільська рада 2012-2017р.р.  Bloger  Блог Княжолука  Іван Проців з 2018-по даний час.; Facebook.

   Його  авторська книга «Духовний шлях митрофорного протоієрея Михайла Довжанського» вийшла тиражем 500 примірників . Мати таку книжку у власній бібліотеці – значить володіти історією духовного життя. Ця книжка має особливу повчальну ціну у духовному вихованні підростаючого покоління та взаємозв’язок і віру до Бога.

Іван Петренко