Блог Княжолука Іван Проців: Бойківські посиденьки

Українські звичаї

КНЯЖОЛУКА на Долинщині Прикарпатського краю 2020

Учасники: народний аматорський фольклорно-етнографічний колектив "Барви Прикарпаття" – Ольга Надіївська, Марія Надіївська, Ганна Проців, Іван Проців, Ганна Мельникович, троїсті музики , актив учнівської молоді села Княжолука - Лабутіна Анжеліка, Юра Щеглюк, Анна Надіївська, Камишан Анастасія, Тетяна Марущак;

Завідувач сільським клубом - Мальон Марія Григорівна;

Художній керівник - Дидяк Марія Ігорівна;

Активісти села – Надія Довжанська, Оксана Могитич.

Саме цей колектив вже кілька десятків років в своїй художній творчості передає любов і повагу до рідного Прикарпатського краю, народних звичаїв і традицій . Учасники колективу постійно відтворюють , відновлюють та примножують їх. Всі вони стараються формувати почуття обов’язку перед своєю батьківщиною, пам’ятати про свій дім та батьківські пороги, про місце де народилися і де співала мати вперше колискових пісень.

Українська пісня зачаровує кожного з нас : про дитинство, про юність , перше кохання, кожну життєву стежину. Немає пісні – немає життя.

Всі кращі надбання і досягнення наших пращурів збереглися до нині не тільки в пам’яті , а й в побуті , звичаях .

Звичаї та традиції свого села колектив і відтворив на посиденьках в одній із хат , якій понад сто років, де колись проживала багатодітна сім’я Марчаків Юрія та Анастасії. Пані Анастасія дуже любила українські традиції та українські пісні. Біля її садиби постійно під сонячним жовто-блакитним промінням виблискувало в любу пору року зелене листя барвінку . Як тільки бувало весілля в селі так і всі з кошиками до Анастасії різати барвінок. В кошику завжди були весільні ласощі , а вертаючсь уже молоді газдині з повним кошиком нарізаного барвінку на вінець для молодої. Всю дорогу супроводжували їх народні українські весільні пісні у виконанні відібраних голосистих жінок. Під час нарізання барвінку весільними ласощами пригощались всі присутні, а пані Анастасія пригощала своїми домашніми стравами та свіжоспеченими пиріжками.

Та роки майнули дуже швидко, наче їх і не було. Юрій та Анастасія відійшли у вічність, а діти склали свою долю у різних куточках України . Однак оселя їх і досі причепурена , прибрана і є згадкою про бойківське подвір’я та бойківські посиденьки, яких і досі не занехали .