Осіннє диво

 

Прохолодою на дворі вже несе,

То листопад  зиму нам несе,

Листя із дерев повідривало,

А калина, мов нічого не бувало.

 

Грона міцно й впевнено висять,

А птахи над нею скрізь кричать,

І  смереки із зеленим  віттям,

Наче королеви гомонять.

 

Все на дворі завмирає,

Яструб  в небі високо літає,

Здобич він собі шукає

І на землю миттю ген  сідає.

Пандемія не стихає

 

^{Вдруге горе наступає,}

^{Пандемія не стихає,}

^{Людство всього світу уражає.}

^{Кожен день неначе водопад,}

^{Люди слабнуть не на жарт.}

^{У лікарнях місць уже немає,}

^{Та хвороба не питає,}

^{Плюси свої добавляє.}

^{Людям кисню не хватає,}

^{У лікарнях лікарів не вистачає,}

^{Кожен хворий промовляє,}

^{Бога сина умовляє,}

^{Зупинити цю недугу,}

^{Разом сили всі зібрати}

^{GOVID  світу подолати.}

Осінь золота

 

Блакитне небо скрізь безкрає

І вітер хмари сірі розганяє,

А сонячне проміння із далі

Купається в яскравому човні.

Це справжня осінь на дворі

У  золотистому вбранні.

Все навкруги в жовто-блакитні

Шати  скрізь вдягає.

В полях, лісах  вона гуляє,

Бо це її осіннє право.