Жорстокий світ

 

Душу і тіло жаром  вкриває,

Біль серце моє розриває,

Як тільки сторінку новин я гортаю,

Долі тяжкі зустрічаю.

 

Кожен тут плаче  й ридає,

Дитина від болі вмирає,

А дальше  знову і знову,

То батько, то мати страждає.

 

Від болю вже ліків немає,

Дочка і синочок  благає,

Що грошей в родині  немає,

А батько, чи  мати вмирає.

 

Бідний та убогий гривну кидає,

І горе людське він спасає,

Хтось може молитву читає,

У Бога здоров’я  родині  благає.

 

А дальше рука жебрака протягає,

В прохожих милостинь благає,

А рядом каліка на землю сідає,

Молитву  важку  він читає.

 

 О Боже, зглянься на світ,

Скільки в Україні  нездоланних   бід,

І тільки прохожий це знає,

А пан ся в маєтку  втішає.

 

Чи вам засліпило панове,

Чи  байдуже вам людське горе,

Багатство ж  народне ви  вкрали,

Щоб діти  ваші  жирували.

 

Кожен пан трутень,

Ледащо гуляє,

Мільйони у день він минає,

А в бідного хліба буханки  немає.

 

Судний час на вас  всіх панове  чекає,

Бог кару  на вас посилає.

Чорт статки мільйонні дає,

І проклятий  рід ваш буде.