Ти сильна і вічна Україно

 

 

Роки із сотні в тисячі зростали,

Злодіяння Україну   в прірву  затягали,

 Шматували, руйнували ,

Українців катували , до тюрми саджали.

 

Україна з карти світу не зникала,

Хоч земля її стогнала і в вогні палала,

Своє майбутнє вона ніколи не втрачала,

Хоч  в морі сліз та  крові потопала.

 

Не раз земля  з руїн вставала,

Рука катівська долі українцям  плюндрувала,

Та волю, славу  їм  ніколи не зламала,

Бо ж Україна сильна є Держава.

 

А кремль і досі ще волає,

Що України як Держави   для  них не має,

Бо малоросію у ній вбачає,

Русизму  й досі українцям насаджає.

 

І не один десяток років пробігали,

Та предки правду дітям передали,

Як московити українців в Сибір

І в тюрми відправляли.

 

Українські  долі  мільйонами  ламали,

І без отця й  хреста в могили відправляли.

Щоб рідні завжди їх страждали,

Могили сибірським мохом заростали.

 

Скажений кремль і досі не вгасає,

Кацапів із зброєю на схід і південь України  відправляє,

За те, що права до України він немає,

І нагло кров людську на наших землях проливає.

 

Запам’ятай московський кате,

Що Україна є багата і завзята,

Із зброєю в руках  себе готова   захищати,

І  вже  не дасть тобі тут  царювати.