Блог Княжолука Іван Проців: жовтня 2021

неділя, 31 жовтня 2021 р.

четвер, 28 жовтня 2021 р.

Наша пісня

Нічого кращого немає,

Як пісня українська

Скрізь лунає.

Про чарівну волю й долю,

Про вічну славу і свободу,

Про все, що Україна має.

Народ в піснях її співає,

Мелодія чудової краси,

До серця ніжно припадає .

В народного аматорського колективу «Барви Прикарпаття» , що на Долинщині, надзвичайно важливий сьогодні день. В котрий раз вони підтвердили своє звання «народного». В їхньому виконанні звучали українські народні пісні під керівництвом Марії Дидяк. Колективу понад тридцять років. В їхньому репертуарі лунають все нові і нові пісні.

Автор Іван Проців

пʼятниця, 22 жовтня 2021 р.

Холодні дні

Нічка довгою стає,

А на дворі осінь йде.

Вітер сильний надуває,

На деревах

Всі листочки обриває.

Попереду вже й зима,

Позбавляє всіх тепла,

І проміння сонця закриває,

Холод і мороз,

На землю посилає.

Лижі й санки готувати,

Снігу повно зустрічати.

Дітям радість наступає,

Як на річці воду

Льодом покриває.

пʼятниця, 15 жовтня 2021 р.

Спогади дитинства

Газета «Свіча» за № 42 (2547) від 15.10.2021 року сторінка 3 , «Для Свічі» автор Іван Проців

Василь Назарович Проців, 1935 року народження. З 1946 по 1951 роки Василь служив в сім’ї Степана та Ксенії (Мальон) Садовських. Сім’я Садовських вважалася багатою. Степан за національністю поляк. Своїх дітей в родині не було. У власності мали багато орної землі та сінокіс в урочищі Сигла. В господарстві були чотири корови, два воли, свині, птиця , віз . плуг, борона. Землю обробляли волами , або коровами. В господарстві поралися наймані жінки, одні з них доїли корів, інші готовили молочні вироби , а треті реалізовували сільськогосподарську продукцію. В основному на полі сіяли жито, овес та садили картоплю. Пані Садовська в ці роки була народним засідателем в районному Вигодському суді. Більшу частину свого робочого часу вона проводила на засіданнях. Під час відсутності в господарстві управлялася її племінниця Анастасія Петрин, чоловік якої Іван Петрин працював начальником поштового відділення села Княжолука. На той час в Анастасії були дві дочки Марія (Льожерт після одруження) 1943 року народження та Олена (Голубінка після одруження) 1946 року народження .

На службі Василю приходилось вставати зранку в шостій годині , чистити навіз під коровами і гнати їх на випас. Перерив мав одну годину під час доїння корів. Цю годину Василь міг збігати додому і назад. Оплата за роботу проводилась наданням продуктів його батькам. Для багатодітної сім’ї Проціва , це була важлива допомога. За зароблені кошти Назарія купляли одяг та взуття Василю.

Ці роки були надто важкими та болісними для всього українського народу. З приходом совітів в село люди відчули ненависть до себе з боку чужинців. Всі переслідуються та частково пропадають. Інтелігенцію села україномовну вбивають та саджають в тюрми. Священиків катують та вивозять у невідомих напрямках. Діти в школу не ходять. Сільська Церква закрита. Всі родини села перевіряються НКВДистами . Мешканців жорстоко катують та вивозять в Сибір. Такого горя українці ще не знали за часи свого існування.

1946 рік . Двадцять першого вересня. Релігійне свято Марії. Прекрасна пора року. Закінчились жнива.. Дорослі і діти одіті по- святковому, а в кого є дружина або дочка Марія, в того і зібралася родина та сусіди, щоб відсвяткувати. Та не судилося в цей день українським родинам бути щасливими.

Василько спить на припічку. Та раптом від страшного гуркоту під хатою та гавкання собак родина заніміла. Колоди дерева під хатою покотилися, наче танок заїхав у хату, а з вулиці через віконечко ліхтарями засліпили всю хату. Від сильного удару ніг , двері відкрились . Коли Іван встав з ліжка , один з присутніх наказав : «Лягай». Миттю пролунало кілька пострілів. На підлозі мертве тіло і калюжа крові. Після скоєного , злочинці покинули хату. Василько омертвів від скоєного. Очухався, зі страху весь мокрий. Він тихесенько до ліжка - нікого, до колиски - дитина спить. Від побаченого, Висиль закриває очі. Піднявшись на ноги, перейшов до сусіднього будинку де і була Анастасія з дочкою Марійкою. Після приходу Василя, Анастасія з ліхтарнею в руках з хати забрала з колиски дочку Оленку. Тіло Івана так і продовжувало лежати до ранку. Та ніч немала ні кінця , ні краю. Цього дня було вбито чотирьох українців. На ранок звірячі вчинки прокотилися цілим селом.

1951 рік. Сталін видав закон про стягнення податків з тих господарів, які отримують слуги, вирощують сади, свиней, худобу. Цього року праця слуг була скасована і у Василя робота закінчена. В той час в господарствах селян поголовно знищувались сади та худоба.

2021 рік. На дворі початок літа. В школі закінчились навчання. Другого червня цього року учні молодших та середніх класів Княжолуцького ліцею під керівництвом педагогів Галини Юрків, Руслани Марчак побували в Малинові , яке відноситься до житлового фонду села Княжолука. Сьогодні тут залишились два господарства в яких проживали Назарій Проців та Василь Кібель. Сьогодні ці господарства є власністю Ігоря Проціва та Ярослава Титиша. Ігор Проців є сьомим поколінням роду Проців. Колишній тутешній житель Василь Кібель потомства не залишив, а після його смерті стала спадкоємцем його домоволодіння племінниця Анастасія Бабінчук. В 2010 році Агнастасія відчужила домоволодіння громадянину Ярославу Титишу.

Історію Малинова присутнім розповів Василь Назарович Проців , який тут народився і являється четвертим поколінням роду Проців. Також на зустріч був запрошений Іван Проців - краєзнавець, автор видавництва книжок : «Стажками минулого» - історія села Княжолука, «Скарби Карпат» - художня книжка, «Духовний шлях протоієрея мітрофорного Михайла Довжанського» - краєзнавча книга . Іван Проців доповнив Василя Проціва історичними даними Малинова та його походження. Він наголосив , що в книзі «Стежками минулого» є частковий опис про Малинів . З 2012 року Малинів названо вулицею Малинова та присвоєно номера двом домогосподарствам. Після завершення історії про Малинів всі прямували на береги, в долині яких і знаходиться Малинів. Саме тут на берегах від вулиці Малинова в сторону водоканалізаційного господарства і збереглися від війни 1945 року окопи, глибиною до 70-90 см., які на початках війни сягали глибиною більше півтора метра.

Малинів знаходився на берегах річки Свіча і в низині від села Княжолука більше трьох метрів . До сільського старого кладовища від житлових будинків більше 300 метрів. Відстань до села Княжолука 800-1000 метрів.

Спустившись з берега, пересікаємо присадибні ділянки, переходимо через потік Дунаєць і так прямуємо до будинків. За будинками прибережна зона річки , річка Свіча, підніжжя гір, гори Карпати.

Від старожилів згадка, що саме село Княжолука взяла свій початок заснування з Малинова. А оскільки ця місцевість була небезпечна і часто потерпала від паводків, мешканці подалися обживати землі дальше від річки Свіча. Однак і по даний час частина людей продовжують обживати прибережну зону річки в нових житлових будинках. До приходу совітів, дорога з Вигоди через Новоселицю прямувала берегами річки Свіча, через Малинів і виходила до села Гошів. Саме цим і мешканці Малинова користалися, маючи можливість заробляти кошти. Продавати подорожнім фрукти, ягоди , картоплю , хлібні вироби та молокопродукти. Найкращі були прибутки в часи базарних днів міста Болехова та Стрия, а також у святкові дні, коли парафіяни навколишніх сіл відвідували Богослужіння Гошівського монастиря.

Встановлена так звана радянська влада в 1950 роках закрила цю дорогу та примусово виселяла мешканців Малинова без представлення іншого житлового помешкання. Одного разу совіти зайшли в кожну тут хату і зруйнували пічки та заборонили палити в будинках. Накладали штрафи за непокору та наказували. Однак більшість мешканців так і не переселилася з Малинова і продовжували проживати . Щоб вижити, ходили пішком в місто Долину і вручну добували сіль. Потім сіль везли в інші поселення і міняли на хліб. Хліб продавали на місці і вже за виручені кошти купляли одяг та інше. А також біля Долини невеличкі колодязі з яких виходила нафта. Коли прибули совіти то і сіль і нафта були огороджені й доступу до нафти і солі не мали.

Назарій Проців майже все своє життя із взуття користувався ходаками. Це резина могла бути і від колеса машини на розмір ноги прошивалася дротяними скобами , щоб з’єднати сторони обабіч ноги. Замість підкладки накладали в середину нарізану солому довжиною підошви. В замін носків ноги окутували внучами (ганчірками із старого одягу). Назарія сини Михайло, Йосип, Василь, Микола, Іван, Дмитро та Павло мали на всіх одні черевики . В тих черевиках до сільського клубу ходили по черзі . З Малинова до сільського кладовища ходили босоніж. Там в кущі в назначеному місці взувалися і йшли в село на вечорниці , або кіно. Повертаючись додому черевики залишали в назначеному місці і босоніж поверталися додому.

Щоб позбутися радянських злиднів хлопці підростаючи один за одним наймалися на службу до заможніших господарів. Так виростало українське майбутнє.

четвер, 14 жовтня 2021 р.

Свято для кожного

Славетний місяць осені - жовтень . Він насичений надзвичайно важливими подіями для кожного українця. А сьогодні день особливий. Саме 14 жовтня збігаються чотири святкові важливі дні для кожного з нас : свято Покрови Пресвятої Богородиці, День захисника України, День українського козацтва та День створення УПА. То ж парафіяни територіальної громади села Княжолука разом з усіма українцями вшанували цей знаменитий день. З ранку всі поспішали до храму Святої Великомучениці Параскеви – П’ятниці Православної Церкви України . Разом з протоієреєм Олегом Фесняком відслужили святкове Богослужіння Покрови Пресвятої Богородиці. Після закінчення Богослужіння учні церковної недільної школи привітали присутніх та співали церковних пісень.

Отець Олег з процесією та парафіянами прийшли до могили Січових Стрільців та пам’ятного знаку Небесної сотні, щоб відслужити молебень за тих хто загинув віддаючи своє життя за долю України. На завершення отець подякував тим ,хто взяв участь у вшануванні сьогоднішнього дня та побажав здоров’я, сили і мужності тим, хто оберігає спокій нашої України від російської війни. Під керівництвом керівника колективу Марії Дидяк та завідувача сільським клубом Марії Мальон у виконанні народного аматорського колективу «Барви Прикарпаття» звучали українські патріотичні пісні.

Честь військовим

Після участі у святкових заходах територіальної громади села Княжолука, свято для членів народного колективу «Барви Прикарпаття» не завершилось. Свято продовжувалось. Вони взяли участь у святкуванні урочистості Дня захисників України, яка відбувалася на площі біля міського парку міста Долина. У виконанні народного колективу тут прозвучали українські патріотичні пісні «Реквієм» та «Під білою березою».