Ковід 21

 

Горе кожного чекає,

Як  примара - ковід  скрізь гуляє,

Гроби немов опеньки виростають,

А люди  вже мільйонами вмирають.

 

Світом йде  вона , до всіх вертає

І за віком не чекає,

Душа у кожного згорає,

І гарантій на життя немає.

 

Народ у розпачі й ридає

І правди ще ніхто не знає.

Хто людство убиває ?

Конкретно винного немає.

 

Чи зло, чи кара Божа наступила,

Щоб людство все скосила.

Тільки надія в Бога є одна,

Щоб всіх спасти від цього зла.

 

І кожен день , що вже минає,

Ціни йому ніякої не має,

А  срібло ,  золото і шати,

Не можуть ковід подолати.

 

 

В полі калина

 

Стоїть одненька в полі,

Заховавши гіркі й тяжкі долі,

То калина червоніє,

Ніжно материнське серце гріє.

 

Кущі й трави почорніли,

Із дерев листочки облетіли,

А вона стоїть й чекає,

Синів і дочок України вберігає.

 

Голівоньки нахилила,

Серця їхні соком напоїла,

Сили українцям  всім додала,

Щоб міцною  Україна стала.

 

В зиму калинові грона  червоніють,

Московити з дуру шаленіють.

Українська міць і сила  виростає,

Пісня про Бандеру скрізь лунає.

 

Вона гілля свої розпустила,

Україну неньку ними  вкрила,

Світу тайну всю відкрила,

Україна вічна і щаслива. 

Ненько Україно

 

В поневіряннях ти до нині .

У московських гнидів в Україні,

Роки з десятків в сотні вже збігають,

Вони і досі   не згибають.

 

Рвуть і гнуть  тебе  у всі боки,

Немов чорти у вічному  болоті.

Українську  землю кров’ю окропили,

Московський слід терору залишили.

 

Слід москалям всім  знати,

Що  їм українців не зламати,

І  всю ворожу нечисть  гнати,

До проклятої  нами  Раші.

 

Честь, гідність та свободу ,

Вам не здолати  українського народу,

Вже покоління нове виростає,

Злочинні дії ваші  пам’ятає.

День святого Михайла 2021

 

    Сьогодні неділя . Як завжди, мешканці територіальної громади села  Княжолука Долинської ОТГ поспішають на святкове Богослужіння до храму святої великомучениці Параскеви-П’ятниці  Православної Церкви України  . День був дуже вдалий. Проміння сонця виблискували  наче в літню пору, хоча воно все частіше піднімається вгору. А холодний вітерець  нагадував про наближення зимової пори року. В храмі отець Олег Фесняк спільно з парафіянами відслужили Богослужіння, а після в храмі  вшанували пам'ять про покійного протоієрея отця Михайла Довжанського та  відслужили Панахиду.

     Роки так швидко збігають, немов  води течія. П’ятий рік. Здається вчора, як відійшов у вічність  отець Михайло. Та про нього ніколи  не забувають, як рідні, парафіяни та і духовні побратими.

      Спільно з членами церковного хору та парафіян територіальної громади села в День святого Михайла вшанували пам'ять  отця Михайла Довжанського та відслужили панахиду  отець Олег Фесняк,  отці храмів навколишніх сіл :  Ігор Будзан храму села Солуків, Ігор Дарвай храму села Шевченково та  Іван Повх храму села Мала Туря. 

 

День Гідності та Свободи України 2021

 

   Сьогодні після закінчення святкового  Богослужіння Святого Михайла парафіяни храму святої великомучениці Параскеви-П’ятниці  Православної Церкви України  територіальної громади села Княжолука Долинської  ОТГ   спільно з протоієреєм отцем Олегом Фесняком  та  процесією, біля пам’ятного знаку Небесної сотні та  могили Січових стрільців, з нагоди відзначення  Дня Гідності та Свободи , з метою гідного вшанування  громадянської мужності учасників подій  Революції Гідності у відстоюванні прав людини  та європейського майбутнього  України  відслужили Панахиду. Також отець Олег розповів  про великі досягнення полеглих за свободу народу України, тих, хто і досі береже спокій на нашій українській землі.

Храмове свято 2021

    

Щорічно в храмі Православної Церкви України  Княжолуцького старостинського округу Долинської ОТГ понад 125 років  парафіяни  шанують  святу великомученицю Параскеву-П’ятницю , яка з’явилася  із часів Київської Русі.  Всі християни звертаються до неї як до цілительки у найтяжчих душевних і тілесних хворобах, а також покровительки сімейного благополуччя. 

      У пошані до святої Параскеви вчені вбачають залишки культу богині Мокоші. Вона — єдине жіноче божество серед слов'янських язичницьких богів. Її ідоли за князя Володимира Великого стояли на дніпровській кручі на місці теперішньої Андріївської церкви. Вважалася покровителькою водойм, дощу, жінок і жіночої роботи, особливо прядіння й ткацтва. Мокошу шанували як божественну пряху, що при народженні випрядає нитку долі кожній людині.

     Після Богослужіння протоієрей за традицією отець Олег Фесняк біля каплички  Івана Хрестителя освятив джерельну водичку.