Три десятки днів пройшли,
А по заду, жахи
Російсько-української війни,
Залишились у містах руїни,
Покидають їх
родини України.
Немічних з будинків витягають,
У місця безпечні відправляють,
Та не всі з них виживають,
Бомби й нині прилітають,
Життя людські забирають.
Війна – великий страх в очах,
У матері – мала
дитина на руках,
Вже немає вона хати,
І несе родинні
втрати,
Мати – спішить дитя своє спасати.
Рашизм - без хліба
і води лишає,
У блокаді українців він тримає,
До покори заставляє,
Руський мір прийняти,
Підданим рашизму стати.
Вбивча рашитська війна,
Біль, сум українцям принесла,
Світ проти себе підняла,
Ізгоєм, серед країн
стала,
За те, що війну в Україні почала.
Березень 2022
Немає коментарів:
Дописати коментар