Блог Княжолука Іван Проців: Заупокійна Літургія

Неначе вчора. Отець Михайло Довжанський серед нас, у Божім храмі, з щоденною молитвою у вівтарі. Не судилось бути Йому нині . П’ять років, як відійшов у вічність. Сьогодні в храмі Святої Великомучениці Параскеви-П’ятниці Православної Церкви України Княжолуцької територіальної громади що на Долинщині дуже людно. Зібралися його близькі і рідні, парафіяни, настоятель храму протоієрей Олег Фесняк, а також :

Від Долинського деканату:

митрофорний протоієрей декан Іван Креховецький церкви Пророка Іллі-Михаїла Рахинсьої територіальної громади ;

митрофорний протоієрей Йосиф Мельник церкви Святого Миколая Надіївської територіальної громади;

митрофорний протоієрей Ігор Будзан церкви Свтого Миколая Солуківської територіальної громади та Святого Василія Якубівської територіальної громади;

митрофорний протоієрей Василь Юрів церкви Святого Духа Піберезької територіальної громади та церкви Перенесення Мощів Святого Миколая Тяпчанської територіальної громади.

Від Вигодського деканату:

митрофорний протоієрей Ігор Дарвай церкви Різдва Присвятої Богородиці Шевченківської територіальної громади;

митрофорний протоієрей Іван Качур церкви Покров Присвятої Богородиці Вишківської територіальної громади

Від Витвицького деканату:

митрофорний протоієрей декан Назарій Мацук церкви Архістратега Михаїла Кальнянської територіальної громади , щоб вшанувати пам’ять протоієрея отця Михайла Дрвжанського і відслужили в цей світлий тиждень заупокійну Літургію.

Цей день надзвичайно важливий у кожного присутнього, який пов'язаний з добром і злом, миром і війною, болем і радістю: анексія московією Криму, захоплення московією територій Луганської та Донецької областей, відхід у вічність протоієрея Михайла Довжанського настоятеля храму Святої Великомучениці Параскеви-П’ятниці Православної Церкви України, всесвітнє охоплення всього людства захворюванням вірусом GOYID, початок російсько-української війни, рашистський геноцид українського народу в місті Буча.

Під час проповіді протоієрей Ігор Будзан згадав отця Михайла, як одного з членів Собору засновника Української Незалежної Церкви та виходу її з під юрисдикції московського патріархату, а також як борця за повну українізацію духовенства та всіх цінностей українського народу. Отець не боявся утисків та переслідувань тодішньої радянської влади, адже все це він проходив будучи студентом духовної семінарії та перших років церковнослужителя.

Після завершення Літургії духовенство разом з присутніми та церковним хором відслужили Заупокійну молитву біля пам’ятника отця Михайла Довжанського на сільському кладовищі.

Пам'ять про отця

Неначе вчора голос Твій,

Закарбувався в пам’яті моїй,

Слова Христос Воскрес! Десь пролунало,

І на душі святково всім так стало.

Ти в храмі Божім голосив,

Водицею святою Пасху окропив,

Щоб рід український вічно жив.

Ти за спасіння всіх молився,

Згадав близьких і рідних,

І тих, що в вічність відійшли.

І раптом сумну звістку донесли,