Пшеничне поле

 

Сонце золоті проміння розкидає,

В полі вже пшениця дозріває,

Небо з радості аж сяє,

Любо, любо землі українські,

Рученьками обнімає.

Злак пшеничний наливає,

І колосся із суцвіттям, 

Вітер ніжно колихає,

Доброту і спрагу

Людства утомляє.

Та біда її зустріла,

Як рашистська зграя налетіла,

Полум’ям  пшеницю всю накрила.

Вже  горить вона, палає,

Кругом димом чорним  затягає.

В осінь й весну вона проростала,

Й тепле літечко стрічала.

Та не знала і зростала,

Що орда московська, 

Війну розпочала.

Комбайнер у бій вступає,

Під вогнем пшеницю він забирає.

Війну з хлібом зупиняє.

Цим Україну, ворог не зламає 

У ній сила й мудрість процвітає .