Син на чужині

 

Як тобі сину,

Живеться на чужині?

Як тобі спиться сину,

У далекій московщині?

Ти не дзвониш , не питаєш,

Чи батьків живих  ще маєш.

 

Ти ж наш любий сину,

Геть відрікся України.

Де родився, научався,

Друзів мав чи мало,

Тут душа твоя зростала.

 

Ти в Карпатах милувався,

Де росою ранньою умивався.

В теплу літню пору,

В гірській річці ти купався.

І любов’ю упивався.

 

Все тебе тут зігрівало

І земля українська милувала,

Як в пелюшки мати повивала.

Із календаря листочки відлітали,

Так роки вже пробігали.

 

 

Вже   дорослим виростаєш,

Путь в майбутнє вибираєш.

Та не знали батько й мати,

Що дорога сина,

По Росії мандрувати.

 

І  дружина й діти в тебе є,

Теж дорослими вже стали,

Рід і долю нашу розірвали,

Як московія війну в Україні розпочала,

Ударами ракет міста і села зруйнувала.

 

Могили землю накривають,

Удари знов і знов лунають,

Усе наземне у диму й вогні палають.

Без світла й  даху українців залишають.

Горе і біда, коли у двір прийшла війна.

 

Та сил у мами й тата вже немає,

Війна останнє забирає,

Батьківське серце розриває,

А батько й мати у Бога все благає,

Хай син за рідних завжди знає.