День смутку і вшанування пам'яті

   Надзвичайно важливий сьогодні день . День смутку і спогадів про самих кращих і самих мужніх синів  Княжолуцького старостинського округу Долинської ОТГ   , які загинули  за долю України. Педагогічний колектив місцевого ліцею, учнівською молоддю, близькими і рідними , мешканцями села спільно з протоієреєм отцем Олегом Фесняком храму святої мучениці Параскеви-П’ятниці Православної Церкви України молитвою , добрими словами, згадали земляків Героїв ЗСУ , які боролися з ворогом  в російсько-українській війні і віддали своє життя  за долю і майбутнє України . Перед воїнами  Господь відкрив двері раю, бо пішли вони на небо нескореними.

    Дирекцією ліцею в знак шани земляків – Героїв Збройних Сил України  Денисіва Ігоря Івановича 17.10.1976 року народження , який загинув на війні 01.02.2015 року,   Бондарука Віталія Анатолійовича 11.11.1997 року народження , який загинув на війні 24.03.2022 року, Шумського Володимира Івановича  15.07.1987 року народження , який загинув на війні  02.10.2022 року - встановлено  в приміщенні ліцею  Банер «Бережемо пам'ять про подвиг». Протоієрей отець Олег благословив та освятив Банер.

     В своїх промовах  Директор ліцею Михайло Пенгрин, староста Княжолуцького  старостинського округу Долинської ОТГ Галина Лужна, отець  Олег Фесняк храму святої мучениці Параскеви-П’ятниці ПЦУ наголосили, що сьогодні  народ України, як одне єдине ціле стїть на захисті своєї Країни . Адже російсько-українська війна для нас священа,. Вона змінила не лише  народ своєї Країни, а й  увесь світ.  Віддані воїни  добровольчих загонів разом з регулярною армією віддають своє життя за кожного з нас. Наші воїни стали символом  гідності. Кожен з них вчинив подвиг, вставши проти  насилля та несправедливості, віддавши життя за нашу вільну незалежну  Україну. Їхні подвиги  надихають  всіх українців на боротьбу  з російськими загарбниками. Ми  всі разом залишаємось у вічному боргу  перед матерями й батьками за те, що вони виростили хоробрих і сміливих  патріотів, а також схиляємо голови перед дітьми, які втратили своїх батьків.

 І цей день був обраний не випадково, адже сьогодні 393 день повномаштабного вторгнення російських війсь на територію України і саме в цей день рік тому, загинув Герой Збройних Сил України Віталій Бондарук.

Всі присутні  вшанували пам'ять односельчан – Героїв ЗСУ , які загинули  в боротьбі з російськими загарбниками хвилиною мовчання. Учні ліцею в свою чергу  під керівництвом педагога Ольги Бойченко  віддали данину  пам’яті полеглим воїнам – патріотичними віршами. Після проведеного заходу  отець Олег Фесняк побував на сільському кладовищі за присутністю  старости Княжолуцького старостинського окру Галини Лужної , рідних  і близьких  відслужив панахиду біля могил полеглих воїнів Ігоря Денисіва, Віталія Бондарука та Володимира Шумського  . Вічна Слава Героям!

Музикант від батька до сина

 

           Михайло Ількович Яциняк народився  19.11.1962 року  в селі Княжолука Долинського району Івано-Франківської області в багатодітній сім’ї:  батько Яциняк Ілько Миколайович  17.02.1923 р.н. , мати Яциняк  Олена Іванівна  21.12.1925 р. н. , сестра Анастасія (Голуб)  04.11.1954 р. н. , брати Василь 30.05.1952 р.н.,  Микола 06.04.1958 р. н.,  Володимир  26.04.1960 р.н. Навчався і закінчив  Княжолуцьку загально – освітню школу І-ІІІ ст. Одночасно навчався музики в Долинській музичній школі. Михайло  зростав в сім’ї музикантів : батько Ілько – скрипаль, старший брат Василь – акордеоніст. У вільний час сім’я часто збиралася в своїй хаті де відчутно було звуки  народних українських  пісень  різних жанрів. А також вони грали і співали де збирались багато людей на весіллях, сільському клубу та інших масових  заходах. Вони і були творцями бойківських коломийок , історичних пісень, які заборонялись  тодішньою радянською владою,  що відображали найважливіші події  життя українців . Михайло , як музикант, формувався з дитинства в батьківській хаті та стінах сільської школи, маючи природні здібності та батьківську вдачу. Адже , саме батьки виплекали любов  його до музики.

  Після закінчення навчання  в місцевій школі Михайло  вступає на навчання до Львівського музичного училища . З  1986 року по 1991 рік продовжував навчатися і закінчив Krushelnycka musical school

  Здобувши музичну освіту Михайло працює у Національна оперета України / National Operetta of Ukraine/.

 Одночасно вивчав хорове диригування   у National Music Academy of Ukraine - Kyiv Conservatory

  Сьогодні працює в Національному  Заслуженому Академічному  Українському народному хорі імені  Г. Верьовки.

 Сім’я Яциняків з якої і походить Михайло, назавжди залишились відомими музикантами  не тільки в пам’яті односельчан , а і в інших державах світу. Слід згадати його старшого брата Василя, сьогодні відомого , який досягнув висот почесного звання «Народний артист України» та  призначення  професором Львівського національного університету імені Івана Франка.

  Заглянемо до батьківської хати родини Яциняків. Коли сини зробили свій вибір, вступити до музичного  училища міста Львова на навчання, батьки проводжали їх з рідної хати та тепло і щири благословили здобути освіту і мати свій здобутий хліб. З роками діти виростали, а батьки старіли і радувалися своїм життям та дорослими дітьми. Часто сини і дочка відвідували та приїжджали до   батьків . Будучи разом з батьками,  кожен з них  старався порадувати батьків своїми досягненнями. Вони збудували свої сім’ї та продовжили рід батьків. Радували дідуся і бабусю онуками. Поважний вік та хвороба забрали життя матері Яциняків.  Одинокість та туга за дружиною значно ускладнили життя батька. І через пару років помирає батько Ілько Яциняк.

     Батьківська хата неподалік центру села. Вона в охайному стані та прибрана. Це свідчення про те, що діти за батьківську хату пам’ятають. Хата світлого кольору милується  на фоні гір Карпат. Однак в хаті вже тихо і затишно. А коли ти тут рядом , згадуєш і радієш за своїх сьогодні  знаних  і відомих світу музикантів  Василя та Михайла Яциняків.  Біля хати весною ,завжди  цвітуть сади, а в осені красують чудові та смачні плоди яблук та груш.

       За час, коли зростала родина Яциняків, зростало рідне село Княжолука. Більшість  сільських  вулиць  покрито асфальтованим покриттям , а повз центральної вулиці  Шевченка збудовано  шість автобусних зупинок, які облаштовано площадками з бруківки . Вночі, неймовірне явище, коли одночасно освічуються сімдесят п’ять вулиць .Кабельні лінії немов павутиння поміж будинки надають мешканцям села інтернет послуги. Поруч з батьківською хатою Яциняків, красується нова багатоповерхівка  ЗОШ – І-ІІІ ст.. За кошти сільської громади  збудовано новий храм  УГКЦ Дмитрія та постійно громада  оновлює  храм ПЦУ святої мучениці Параскеви-П’ятниці. Небайдужість громади до незалежності України та кровавих подій про її стійкість , в центрі села  встановлено пам’ятний знак Небесної сотні. Місцевий орган подбав про відкриття дитячого садочку. Сьогодні, село одне з найбільших сіл Долинської ОТГ в якому проживає  понад  трьох тисяч населення.       

     Нещодавно Михайло Яциняк з концертною програмою  разом з Національним  Заслуженим  Академічним  Українським  народним  хором імені  Г. Верьовки побували  Вісбадені та Жиневі

   Сільська громада радіє за своїх відомих вчених, які зростали в стінах сільської школи . Серед них медичні хірурги, військовий лікар,  народні художники України, зав кафедри та викладачі вишів.  Вчителі шкіл, народний аматорський фольклорно-етнографічний колектив «Барви Прикарпаття», медики,  учасники та Герої ЗСУ,  публіцист та краєзнавець, автори власних книг, народні артисти України, священнослужителі, доцент кафедри інформаційних технологій . кандидат фізико-матиматичних наук . Всі вони гордість сільської громади.

Сильна духом

 

    Вірш присвячений  19- и літній  Героїні  ЗСУ родом з Одеси - Руслані «Сіма» Данилкіна , яка з 18 – и років брала участь в бойових діях в російсько-українській війні  в Запоріжському та Херсонському напрямках і втратила свою ногу.

Дивовижно сильна й молода,

Дівчина до Збройних Сил  прийшла,

Щоб Батьківщину боронити

І від рашизму, народ України захистити.

 

Бо тут вона  родилась і росла,

Дитинство своє провела.

І світу добре не впізнала,

Коли війна у хату завітала.

 

А болі в  серці  виривали,

Коли батьки на захист України стали

І зброю в руки разом взяли,

Й ворожу зграю зупиняли.

 

І дівчина багато сил приклала,

Щоб доступ до передової мала.

Сміливість в цьому , їй допомагала,

Із ворогом в боях перемагала.

 

Відважна  «Сіма» й бойова,

В боях позицій не здала,

І вже передчуття й тривога наступає

Тягар їй в душу залягає.

 

Ворог бомби закидає,

Фосфором Херсон вражає,

Аж земля кругом здригає

Та Україну, цим він не здолає.

 

Вмить  машина вже палає,

Біль   незламний «Сіма»  відчуває,

Кров їй  ногу заливає і вона її  втрачає,

Тверду  віру в перемогу України має.

   

 

 

 

 

 

 

 

Історія життя

 

Слова, як вода відпливають,

І їх на папері лишають,

І завтра, а може колись,

Хтось їх прочитає.

 

А ти правду з народу черпаєш,

Рядок  за рядком укладаєш,

І  віриш, і впевнено знаєш,

Історію життя  залишаєш.

 

І прикладом в Україні життя,

Народу його майбуття,

Щоб правду сьогоднішню знати,

Країну свою будувати.

 

Ворога знати свого  на завжди,

Щоб людство своє зберегти,

Від звірства  і війни,

Які   рашисти  принесли.

ІІ всеукраїнський творчий фестиваль-конкурс "Весна іде-красу несе"

 

Високоповажні  організатори та журі ІІ творчого  фестивалю-конкурсу «ВЕСНА ІДЕ - КРАСУ НЕСЕ!» Асоціації діячів естрадного мистецтва України Авторського  творчого  проекту «Пізнай Україну через фестивальний рух» Весна іде , красу несе!  Я Іван Проців – учасник фестивалю -конкурсу щиро дякую за таку присвоєну мені оцінку (Диплом першого ступеня  номінація майстрів розмовного жанру). Для мене і моєї творчості це не тільки бонус, але також і велика підтримка моєї творчості з Вашої сторони. Ця звістка про присвоєння Диплому першого ступеня надихає мене вірити в перемогу ЗСУ, в найкраще майбутнє нашої Країни, В єдності - ми сила! Слава ЗСУ!

  Божого Вам благословення. Дякую Богу, що Ви у нас є. З повагою Іван Проців .

Твердий тил - сильний воїн

 

02.03.2023 року

         На дворі початок весни. Березень місяць. Російсько-українська війна не стихає. Постійні сповіщення місцевої Долинської ОТГ про небезпеку із сторони ворога не дають спокою мешканцям Прикарпатського краю. На нашу землю  рашисти підступно прийшли в той час, коли українці боронять свою честь і гідність, відстоюють своє право бути вільними людьми. Вже дев’ять років українці  борються  в російсько-українській війні за життя та незалежність України. І зараз там на передовій загарбницької війни наші воїни мужньо боронять нашу країну від рашистського фашизму, де вже полягли  тисячі кращих синів України. Сьогодні захист Батьківщини є завданням кожного із нас. І ми повинні  бути поруч  побратимів до повної перемоги над рашистськими загарбниками. Ця війна , об’єднала всі верстви населення  з бажанням кожного,  віддати  певну свою лепту у перемогу України. Хтось із них підтримує фінансово, придбання засобів гігієни, забезпечення доставки на передову, придбання палива для  транспорту, своєю працею (виготовлення дітьми окопних свічок, патріотичних стрічок та власні  малюнки для військових;  приготуванням  їжі та м’ясних виробів, випічка,  консервування, виготовлення маскувальних сіток) тощо.  

  Все це підготовлено руками   мешканців Княжолуцького  старостинського округу, староста Галина Лужна, установами села , вірянами храмів святої мучениці  Параскеви – П’ятниці ПЦУ та Дмитрія УГКЦ. З пожертв вірян храму ПЦУ виділено дев’ять тисяч гривень на закупку пального для доставки вантажу.

 Отець Олег Фесняк освятив вантаж та благословив його  на  доставку. В засобах масової інформації  Галина Лужна подякувала всім не байдужим причетним до відправки вантажу ЗСУ.

Тільки в  єдності - сила і перемога в російсько-українській війні.