Обезголовлений воїн

 

Рік десятий вже  триває,

Як москаль в Україні,

Звірства учиняє,

Землю кров’ю й потом поливає,

Здоби в нього, людської немає.

 

Вже він, голову солдату  відсікає,

Кров українську, в котре проливає,

Злочин страшний  учиняє.

Ллється кров уже рікою,

Біль і смуток, несе із собою.

 

Мережею кат несе свої свавілля,

Замість слави,

Скрізь  мільйонні йдуть прокляття.

Безневинна кров стікає,

Злочин цьому спонукає.

 

Українська мати, звірства як уздріла,

З болем в серці, зразу умліла,

Вона сина впізнавала,

Свої очі сльозами вмивала,

Навік ката й матір проклинала.

 

Геноциду в Україні меж немає

І народ її в заручниках страждає,

Кат московський  в тюрмах і полоні ,

Вже  роками їх  тримає

До покори заставляє.

 

Та ніколи руський  кате,

Ти не будеш, в  Україні царювати.

Руки твої в крові потопають,

Злобу й ненависть,

На століття, в Україні  маєш.