Чорний слід російсько-української війни

   Сьогодні громада Княжолуцького старотинського округу Долинської територіальної громади  попрощалася з старшим навідником                                                     Віталієм Михайловичем Фединяком, який народився 12.03.1989 року в Княжолуцькому старостинському округу Долинської територіальної громади.  Народився в багатодітній сім’ї: батько-Фединяк Михайло Юрійович 24.01.1963 року народження, мати Фединяк Галина Йосипівна-31.03.1966 року народження , брат – Андрій -17.07.1990 року народження та сестра-  Христина 16.04.1966 року народження.  Тридцяти чотирьох річний Віталій народився, проживав та навчався в школі  Княжолуцького старостинського округу.

    Свій правильний вибір, захищати Україну від загарбників в російсько-українській війні,  Віталій зробив весною цього року.

  10.10.2023 року загинув у бою проти  російських військ, під час виконання бойового завдання поблизу Мар’янки Донецької області. Віталій -  старший навідник третього відділення гранатометного взводу  роти вогневої підтримки 79 окремої дисатно-штурмової бригади батальйону військової частини А0224.

   19.10.2023 року. Відбулася зустріч військового на початку в’їзду до села  Княжолука з автотраси  Долина-Львів. Під час зустрічі тіла воїна, по обабіч вулиці майоріли приспущені Державні прапори та горіли лампадки. Біля знакового Хреста на початку села,  воїна зустрічали протоїєрей отець Олег Фесняк храму Святої Мучениці Параскеви-П’ятниці Православної Церкви України, дяк Григорій Сич з членами церковного хору та процесія, протоієрей отець Ігор Ліпчанський храму Святого Дмитрія УГКЦ. По дорозі біля кожної фігури Святих, Читали Євангеліє. В церемонії зустрічі військового, взяли участь  священики Долинського, Витвицького, Вигодського та Болехівського деканату.

 Тіло військового, зустрічали зі сльозами на очах, ставши  на коліна з лампадками в руках, квітами та Державними прапорами. В хаті,  де покійний  провів все своє життя, священики разом з присутніми відслужили парастас.

     20.10.2023 року. Священики  разом з присутніми відслужили прощальну літургії. Після ходою з процесією тіло покійного занесли до храму, де відслужили заупокійну літургію. Його захоронили на сільському кладовищі поряд з побратимами.

    Ніщо так не  об’єднує  людей, як біда. Сьогодні вона на всіх членів громади одна… Війна. Вже десять років  Україна втрачає кращих синів і дочок, які захищають нас  в російсько-українській війні. Український народ  переживає найтрагічніші сторінки своєї історії. Душа розривається з жалю за Віталієм та його побратимами, за всіх загиблих у цій кровавій та проклятій війні. Кров капає з серця за смілих воїнів, які віддають найцінніше – своє життя. З болем і тугою мешканці громади схиляють свої голови у глибокій скорботі  за сином  громади Віталія. Спільна біда і горе об’єднали всіх членів  громади, які зійшлися , щоб разом  провести в останню путь  побратима військовослужбовця  Збройних Сил України, солдата Фединяка Віталія Михайловича.