Остання путь військового Романа Гринчишина

 

      Сум та біль на серці, зібрали сьогодні  на пдвір’ї  військового Романа Миколайовича Гринчишина 12.05.1995 р.н. всю територіальну громаду Княжолуцького старостинського округу, для проведення його в останню путь. Його загибель, супроводжується тяжким ступором, як недавно він жив, існував – і раптом його не стало. Смерть воїна, є найбільшим і найважчим випробуванням  та ударом матері Світлани та батька Миколи, покидаючи їх одинокими на завжди.

     В спогадах про Романа, залиються роки дитинства та учнівські будні в місцевій школі, служба  в рядах Української Армії, участь в Антитерористичній операції  в боротьбі з російською агресією та  участь в російсько-українській війні в рядах Збройних Сил України. Старший солдат Роман Гринчишин служив на Донбасі командиром відділення  першого кулеметного взводу роти  вогневої підтримки 24 окремої механізованої бригади військової частини А0998.

     Виконуючи бойове завдання  в районі селища Шуми Торецької міської ради, Бахмутського району, Донецької області загинув Роман 15.11.2023 року. Десять років триває російсько-українська війна. в ній бере велика кількість  досвідчених солдатів та простих громадян, захищаючи Україну, свої сім’ї та весь український народ. Та на превеликий жаль, не всі повертаються до дому.

     В похоронах військового взяли участь протоієрей отець Олег Фесняк настоятель храму Мучениці Параскеви – П’ятниці Православної Церкви України, отець  Ігор Ліпчанський настоятель храму Святого Дмитрія Української Греко – Католицької Церкви та священики навколишні громад  Долинщини Української Православної Церкви та Української Греко – Католицької Церкви.  В храмі Мучениці Параскеви – П’ятниці Православної Церкви України, священики відслужили спільну заупокійну літургію.

   Супроводжуючи тіло покійного до сільського кладовища , звуки оркестру доносили присутнім символи туги і шани полеглого військового Романа. В одночасно завмерло  на кілька хвилин життєдіяльність громади. Сумно дзвонили церковні дзвони храмів, супроводжуючи тіло військового у вічність.

   На кладовищі тіло військового у вічність супроводжували сумні звуки оркестру, заупокійна молитва та промова  священиків, заупокійні пісні церковного хору та салюти військових. Військові Збройних Сил України вручили прапор батькам, яким була накрита домовина, як символ Держави, якій Роман вірно та віддано служив і якою ціною свого  життя захищав його. Під звуки оркестру та церковного хору звучав Гімн України, а домовину з тілом воїна  Романа опустили в землю, а душа його назавжди відійшла у вічність на небеса. Слава Україні! Слава Героям!