Сонця промені світили,
Щоб пшеничні колоски,
Зерна повні народили
І народи світу в достань,
Ситі хлібом були.
Десять років в чорноземах
України виростає,
Як рашистський воїн,
Вогнем зброї дошкуляє,
А вона все проростає.
І лани пшеничні,
Україну прикрашають,
Світ кругом дивують,
Урожаєм хліба,
До себе чарують.
Ворог паростки свої пускає,
В Польщі зрадників купляє,
Щоб Україну задавити
І зерно пшеничне,
В себе зупинити.
Зерно вони висипали
І не чистими ногами,
Теж його топтали,
Та забули як колись,
Кусок хліба у світу благали.
А ні зброя, ні хлібна блокада,
Україну не злякати,
Скільки літ неволі, у війні тривати,
Та Україну вільну,
Тобі враже не здолати.
Немає коментарів:
Дописати коментар