Моя країна - Україна ч.6

 

Блог Княжолука Іван Проців 13.10.2024

Лиш як день, новий ступає,

Українська мати, сльози проливає,

Не від радості, а болю,

Їхні сини гинуть в бою.

Російсько-українська війна триває

Кращих синів і дочок забирає.

. . .

Війна загарбницька триває,

Московія надію не втрачає,

Що перемогу в Україні має,

Слово з фактом пролітає,

І мільйон вже московитів подихає.

Українець, тверде слово має,

Краще смерть гукає,

Аніж ворог Україну подолає.

. . .

Не радій, ти в хаті тишиною,

Що війна не йде твоєю стороною,

Не грайся ти з московською ордою,

Прийдеться хліб черствий шукати,

Як ворог прийде в твою хату.

. . .

Не забувайте ви свої родини,

Яких колись вбивали й катували,

Москалі щоднини,

В сибірські тюрми відправляли,

Щоби Україну і рідну мову забували,

Щоби вмирали, і до дому свого не вертали,

Їхні хати москалями засиляли,

І щоб сьогодні, руськими язичниками звали,

І мир російський в Україні будували.

. . .

Цінність свою зберігаймо

І ментальність України не втрачаймо,

Українську мову скрізь несемо,

Мову рідну соловї’ну,

Московитам разом донесемо.

. . .

Щоби жити і не вмерти,

Проти ворога боротись,

Україну знищити не даймо,

Разом свої сили об’єднаймо,

І на захист України поспішаймо,

Збройним силам допомогти

І кордони неньки зберегти.