Загарбницька війна,
Перед українцем вибір залишає,
І лиш один, із всіх він вибирає,
Бандитів, варварів мокшитів,
Живим перед собою не залишити.
. . .
Українські чорноземи
Війною пробиті,
Сльозами і кров’ю,
Неначе дощами омиті,
А тим часом Україні,
Світ широкий співчуває,
Коли москаль свої війська
Із Північної Кореї ,
Московитами єднає.
. . .
Щоби перемогу нам здобути,
Треба в Україні,
Московитів волі позбавляти,
У пакетах чорних назад відправляти.
Сили свої об’єднати,
Збройним Силам України,
Разом всім допомагати.
. . .
Не чикаймо ми добра,
Поки в Україні йде війна,
Поки ворог все руйнує,
І надію має,
Що Україну, він перемагає,
Лиш одне він забуває,
Силу й мудрість українців,
Він ніколи не здолає.
. . .
І сум, і біль у серці не зникає,
Коли українець кожен знає,
За ним щоденно,
З люттю ворог зазирає.
Ворог зуби скалить і чекає
Й напитись крові,
З українця він жадає,
Відтак він міцно засинає.
. . .
Російсько-українська війна,
Руйнує українські села і міста,
Вона забрала кращих з кращих в небеса,
Велика і безмежна,
України нашим воїнам ціна.
. . .
Від болю серце закипає,
Російсько-українська,
Війна і досі не стихає,
А боєць війни благає,
Коштів на протези -
В нього рук немає.
На війну з руками брали,
Та додому,
Без рук повертали.
І таких у нас багато,
Через цю війну прокляту,
Керівництву України,
Їхню добру справу,
Слід не забувати,
І про долю їхню,
Повсякденно дбати.
Немає коментарів:
Дописати коментар