Помста матері

 

У матері дочка одна,

У хату її, увійшла, московська орда,

Двері у хату розламали,

Матері руки зв’язали,

А дочку рядом, вони  гвалтували.

 

Серце матері, в крові закипало,

Рот скотчем їй обмотали,

Щоби помочі не звала,

Щоби в голос не кричала,

А дочка від болю умлівала.

 

Тіло дочки, бездиханним стало,

Палачі їй в голову, пулі запускали,

А мати ще довго і довго лежала,

Поки Божа сила,

На ноги свої підняла.

 

Мати зброю в руки взяла,

До розправи з катами,

Що сили помчала,

На полі бою, сотнями,

В сиру землю відправляла.

 

Щоби знали й пам’ятали,

Московські кати,

Що ніколи в чужу хату,

Із зброєю, не дозволимо іти,

Бо сам загинеш від неї  тут ти.