Куди поділись горобці

 

Що за чудо й дивина,

На подвір’ю  горобчиків нема,

Мабуть хтось природою штовхає,

Знищив їх, про це він добре знає.

 

Третій рік уже  минає,

Як співу горобиного немає,

І  ліс , і поля усе сумує

Шуму горобиного не чує.

 

У саду кругом вже тишина,

Яблуня стоїть одна , неначе  сирота,

І хатина горобина  висить давно пуста,

Сюди горобчики уже не приліта.

 

Тут і людство скрізь страдає,

Ковід  поміж них  вже рік блукає,

І мільйони  душ народу  забирає,

У могили закладає.

 

Що за правда, чи брехня,

Відповіді й досі ще нема.

Нечисть поміж люди скрізь  гуляє,

Кінця краю їй немає.

 

 

Людство світ само  погубить ,

Злобу й ненависть скрізь будить,

Жадоба й нажива меж не мають,

А про Бога  й людство забувають.