Газета
«Свіча» від 18 червня 2021 року за № 25
(2530) сторінка №5 Герої не вмирають.
Автор Іван Проців
… Служи вірно, служи ,сину.
За нашу неньку , нашу Україну.
З Божим словом йди в дорогу,
Захисти наш сину,
Славу і волю народу. …
(Уривок з вірша Івана
Проціва «Проваджали»
« Життя неначе сон. Так хочеться жити і вірити , що ти
щаслива» - говорить Оксана Денисів. Та
воно зовсім не так. Щаслива сім’я, діти та батьки тільки тоді, коли вони разом. Негаразди
приходять і уходять, а життя найдорожчої людини ніхто не в змозі повернути і
ощасливити рідних.
Денисів Ігор Іванович (17.10.1976 р.н.), народився в селі Новоселиця Долинського району Івано-Франківської області , Україна. Дитинство
Ігоря проймається дивним відчуттям, коли згадати його подвір’я , коли зробив перші кроки. Коли батько брав на руки , підіймав угору і милувався ним, а мати , притулившись
до одвірка , милувалася ними. Але, як би
не хотілося , дитинство пройшло непомітно і згадка тільки світлих, яскравих кольорів і радісного почуття.
Навчався і закінчив
Ігор Вигодську середню школу . Далі у Брошнівському ПТУ. 29 грудня
1994 року Долинським РВК був призваний у ряди Української Армії.
1997 рік. Доля Ігоря
повертає в село де народився і виростав його батько Іван Денисів - сусіднє Княжолука . Тут одружився із дівчиною Оксаною Сасник. Вдвох народили і виховали сина і дочку : син -
Михайло - 30.01.2001 р. , Юлія – 24.02.2003 р..
За час свого життя Ігор працював стрільцем ВОХР
Долинського РВ УМВС, експедитором в підприємця Титиша В.П.. ,
різноробочим в Долинському теплично-овочевому комбінаті .
На
дворі березень , війна на Сході України
не дає спокою Ігорю Денисіву. 19
березня 2014 року за душевним покликом у ряди захисників держави ,
яку любив понад усе. Він добровільно
прийшов до Долинського РВК
Івано-Франківської області, де і був призваний на військову службу. За час
військової служби побував в зоні АТО в Амвросіївка та Дебальцеве Донецької області .
17.06.2014 року, відповідно Витягу з
наказу командира військової частини -
польова пошта В 0120 (по стройовій
частині) м. Івано-Франківськ № 58, Денисіва І.І.
призначено наказом військового
комісара Івано-Франківського ОВК № 6
від 14 червня 2014 року на посаду ВОДІЯ-ЕЛЕКТРИКА ПОЛЬОВОЇ ЛАЗНІ ВЗВОДУ МАТЕРІАЛЬНО_ТЕХНІЧНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ 5 БАТАЛЬЙОНУ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ОБОРИНИ .
Витяг з наказу командира військової частини польова
пошта В 4742
м. Ужгород № 54, Денисів
І.І. прибув із військової частини
польова пошта В0120 м. Івано-Франківськ з 04.11.2014 року, його зараховано до
списків особового складу за посадою рядового -
СНАЙПЕРОМ 2 ВІДДІЛЕННЯ СНАЙПЕРІВ
ВЗВОДУ СНАЙПЕРІВ, шпк – «солдат».
Будучи
в зоні війни , молодий і мужній солдат , життям боронив
мир і спокій, цілісність і незалежність України. Він завжди пам’ятав про сім’ю, про батьків.
Адже
вони були сенсом його життя. Будучи у відпустці ,
милувався своїми дітьми і ніколи не відказував у їхніх бажаннях.
2015 рік. На дворі зима. Закінчуються
січневі дні з переходом на лютий. Вже місцями затихає снігова хуртовина. Та повз прекрасну зимову пору в хату Динисіва прийшла
страшна ,чорна звістка. Ігор загинув
в Дебальцеве першого лютого того ж року. Звістка
про смерть військового Ігоря
охопила всю околицю навколишніх міст і
сіл Прикарпаття і всю Україну. Його до
рідного дому супроводжували всією
дорогою на колінах жителі населених пунктів України,
приспущені державні прапори , запалені лампадки та з гаслами: «Героям Слава».
У похованні військового взяла участь
сільска громада та громади навколишнього Долинського регіону, учні шкіл,
духовенство Івано-Франківського деканату, військові… Тіло Ігоря поховано на кладовищі в селі Княжолука . Високо в небі над його могилою кружляють журавлі, сумно курличуть, а душу
покриває смуток. А ми поринаємо
в роздумах про сенс людського
існування .
Ігоря Денисіва нагороджено посмертно.
Хай як там, а життя триває. Оксана – вдова, мати двох дітей, не складає
рук. Вона бере ношу батька і матері на себе. Робота та виховання дітей. Завдяки підтримці батька
Михайла Сасника , розпочинає будівництво
нового будинку. Не втрачаючи надій ,
Оксана нераз відкрила двері державних установ за сторонньою допомогою. Це було не даремно.
Син Михайло та
дочка Юлія навчалися в Княжолуцькій загально-освітній школі І-ІІІ
ступеня. Про сім’ю Ігоря Денисіва не забувають
керівники державних установи, волонтери.
Діти постійно отримують подарунки та
безкоштовні туристичні путівки - в 2015 році до Лондона, а також в
Одесу, Херсон , Угорщину, Польщу.
Син
Михайло після закінчення школи поступив на навчання до Болехівського лісотехнічного коледжу, а
сьогодні студент третього курсу
Львівського лісотехнічного університету. Дочка Юлія після закінчення школи поступає на навчання до Львіського
міжрегіонального центр художнього моделювання і дизайну . Сьогодні студентка
третього курсу. Діти навчаються на державному забезпеченні.
Сім’я покійного героя
проживає в гарному новозбудованому
житловому будинку. Діти розуміють і
вірять , що завдяки батьку щасливі.
Але збираючись у рідному колі , їм завжди не вистачає найріднішого і найціннішого – татуся. Для них
він незамінимий.
Втративши сина Ігоря, батько Іван Петрович Денисів 1956 року
народження , почав хворіти. Недуга була
невиліковною. В 2021 році Іван Денисів
пішов з життя. Біль батьків за втратою
найціннішого – дітей , ніколи і нічим не
заліковується.
Мій сину.
Авторський вірш Івана
Проціва з книги «Скарби
Карпат» УДК 821.161.2-1 SSBN
978-617-7496-40-2 присвячений Ігорю Денисіву військовому АТО, який загинув 01.02.2015 року
У матері очі
Сльози заливають ,
Сина із Донецька
Вбитого відправляють.
О, мій сину,
Любий сину,
Ти загинув за Україну.
І покинув, сину ,
Ти нашу родину.
Батька, матір,
Дочку, сина і дружину.
Чому ж так швидко,
Рідний тату,
Ти покинув нашу хату?
Тебе друзі проводжають ,
Обабіч свічечки палають,
Прапори Державні
Приспускають ,
Стрічки чорні нависають.
Звуки скрізь лунають –
Герої не вмирають !!!
Твою домовину
Доправляють на батьківщину.
Яке ж важке горе
В хату приступило
І дітей посиротило.
Скільки ж дітей
Сиротами стане,
Поки на Україні
Ворога не стане.
Скільки сліз
Уже
пролито,
Щоби
ворога спинити.
Брати, сестри, поспішайте!
Агресора на Україні
Зупиняйте !
(Вірш Івана Проціва з книги «Скарби Карпат» присвячений Ігорю Денисіву Герою АТО)
Немає коментарів:
Дописати коментар