Як важко на душі

 

Сльози ллються мов ріка,

Чорна звістка зі Сходу прийшла,

Батька вбито , він вмирає,

Чорний ворон над хатою кружляє.

Схаменися білий світе,

Забираєш батька – сиротами діти,

Матері вдовими  стали,

Горя тяжкого зазнали,

Коли домовину з батьком,

Вдома зустрічали.

Згорьована мати,

Зайшла в хату , ізмарніла,

Чорний платок вділа,

Обняла дітей і вмліла ,

Впала, голову схилила,

Як у домовині, рідного уздріла.

Пропади московський кате,

За горе у нашої хати,

Домовину сльозами вмивала,

Сиріт до себе гортала.

Син до серця руку прикладає,

Не плач мамо: «він прохає»,

Я за батька заступаю,

З москалями в бій вступаю,

Завтра я покінчу з ними,

Вражих синів вкладу в домовини.