Протистояння

 Газета «Свіча»  за №9 (2566) від 24 лютого 2022 року  ст. 5 «Нам пишуть» автор Іван Проців

        Із розповідей  в часи  життя  Івана Олексійовича  Поповича  1928 року народження, який народився на тодішньому  хуторі Кам’янка села Княжолука  Вигодського району  Станіславської області.

     Дочка Марія Катрій   від батька Івана Поповича дізналася ,  як під час протистояння  між НКВД та  націоналістичним підпіллям  була задіяна операція «Червона мітла». Вона була   спрямована на знищення  українського націоналістичного підпілля   в західних областях України. О с н о в н и м и                    к р и т е р і я м и операції  : забезпечити весь свій московський ресурс у здійсненні облав , блокад та терору, жорсткий партійний контроль, мобілізація всіх видів  військового контролю  та створення агентурної сітки, що означало, неминучий підрив націоналістичного  потенціалу ОУН- УПА. Головним гаслом членів Української Повстанської Армії проти окупаційної навали - здобуття самостійної незалежності України та боротьба за основні громадські права , за рівні права, за демократію, за співпрацю з усіма поневоленими народами проти нацизму та більшовизму. Сили  між ними були не рівні. Нестерпна душевна біль.  Українці вірили в свою перемогу і не падали духом.

     Іван  худорлявий та невеличкий  на зріст. Це йому не мішало у виконанні вказівок націоналістичного підпілля . Будучи хлопчиськом, він знав всі сільські  тайні виходи і заходи села Княжолуки. Маючи родинні стосунки , вмів чітко переміщатися до навколишніх сіл : Солуків, Новоселиця, Яворів, Гошів та передати штафети.

    Односельчанка  Анастасія Костянтинівна Титиш ( дівоче прізвище  Мальон) 1927  року народження  також в часи свого життя  згадувала, як в 1944 році   від місцевого національного підпілля до сільських дівчат поступив сигнал: «прийти на брід через річку Свічу в район великого каменя , на краю води в сторону   хутір Вигадівка».  Десятеро дівчат з нею з кошичками в руках  прийшли  до річки і побачили , що їх дійсно по другу сторону  чекає якийсь невеличкий  хлопчик. Дівчата  знали, що саме на цьому місці  дуже глибока вода, але  він  дуже швидким ходом  по воді наблизився до них і показав брід через не  глибоку воду.  Як не дивно , це і був Іван Попович. Щоб не попасти в підозру,  разом високими травами  та кущами  пробралися в ліс до гірського зрубу. Під видом збиральників  ягід, від Івана,  отримали інформацію, що  на хуторі в Малинові розмістився  гарнізон військових московитів. Щоб бути обережними та старались не пересікатися з ними.  Вони прибули з метою залякування , гвалтування місцевих дівчат , здійснення терорестичних акцій проти місцевого  населення. Так, так Іван не помилився і його слова стали правдою.

        Пора жнив. Іван в підозрі НКВДистів . Родина  його в розпачі. Додому  він не повертається з лісу. Більш, як по три сутки він кочує з штафетками в навколишніх селах. Так замітав Іван свої сліди  перед НКВДистами . Не раз мати умовляла його, щоб був  обережним, бо чутки про його діяльність  ширились  селом. Часті відвідини Богослужінь в Гошівському монастирі надавали Івану  можливість зустрітися та обмінятися інформацією з  однодумцями.  А це загрожувало небезпеку . Та він цим не переймався і свято вірив в свою перемогу над чужоземцями. Це і надихало його свято вірити в майбутнє України  та співпрацю з місцевим  націоналістичним угрупуванням. 

       1991 рік .Мрії  Івана Поповича та українського   націоналістичного підпілля збулися.  Україна здобула свою Незалежн

Галини

 

Нема кращого ім’я,

Як Галина дорога,

Всі сьогодні їх згадаймо,

Із днем Ангела вітаймо.

 

Хай завжди буде здорова,

І весела й дорога,

І красива все собою,

Як земля весною.

Тривожні дні

 

У світі неспокій  триває,

Путін війська,

До кордону України стягає,

Донецьк і Луганськ

В заложниках має.

 

Світ  кричить і волає,

Та Путін, Бога у серці немає.

Що замишляє? Ніхто досі не знає.

Народ за пушочне м'ясо він  має,

І весь у  крові потопає.

 

Вже хвилі в Чорнім морі сколихнули,

Бо кораблі московії прибули,

Техніку і зброю притягли,

Всі нейтральні  води зайняли,

Ходу кораблям до порту України не дали.

 

Сіра смуга скрізь ступає,

Українцям смуток посилає,

Кордон московії, від зброї аж здригає,

Рупора  у Луганську і Донецьку сповіщають,

Евакуацію людей вже починають.

 

І тут настала в них  біда,

Чергова Путінська брехня,

Обманом жителів ОРДЛО збирали,

В автобуси всіх силоміць вміщали,

І до Ростова відправляли.

 

І знову , народ цей обдурили,

Для них умов прийому не створили.

Холод, голод їх стрічає

І назад додому відправляє,

Україна ненька їх вже зустрічає.

 

Пам'ять Героїв Небесної Сотні 2022

 

          Щорічно в цей день 20 лютого  протоієрей Олег Фесняк разом з парафіянами храму Святої Великомучениці Параскеви – П’ятниці  Православної Церкви України   біля могили Січових стрільців та пам’ятника Небесної Сотні служать Панахиду  за всіх Героїв України, які віддали своє життя за Незалежність нашої Держави.

            Хоч сьогодні ще зима та день видався зовсім весняним. Через густі сірі хмари пробивались сонячні проміння , а холодний вітерець все ще нагадував про холодну зиму. Та з приходом теплих днів давно зійшов сніговий покрив та льодяні містки на річці та водоймах.

           Після завершення Панахиди отець згадав Героїв України всіх років , які віддали своє життя заради нашого сьогодення та майбутнього Незалежної України.  Він не залишив поза увагою важкий час , який переживає сьогодні  не тільки Україна, а весь світ від  підготовки війни  Росією  проти України. Адже ця війна – загроза всьому цивілізованому світу. Завершився захід у молитвах та щирій подяці нашій Армій всім партнерам  світу проти припинення  російської війни в Україні.

Окупаційний терор

 

Душа від болю тяготить,

Коли москаль з Донецька,

Братів, сестер з домівок виганяє

І силоміць у Рашу відправляє.

 

Та  пропаганду він верзе,

Що буцімто загроза  їм іде.

З війною Українська армія,

В так званий «ДНР» прийде.

 

В них слова Божого немає,

І знову наш народ страдає.

В безодню всіх московія  кидає

Брехнею теж  живе, себе задовільняє.

 

Рідненькі наші ви тримайтесь,

Своїх домівок не цурайтесь,

В Ростов не поспішайте,

І Батьківщину рідну не лишайте.

 

Вас там зустрінуть вороги прокляті,

І сльози ваші , не будуть висихати.

Із вас там будуть глузувати,

І за рабів нещасних мати.

 

Московська пропаганда вас вбиває

І  ненависть між нами засиляє,

Стіну брехні і  злоби нагнітає,

Собі невільників шукає.

 

Надій на «руский мір» не майте

Батьків і рідних ви згадайте,

Їх депортацію в Сибір не забувайте.

Скалічені їх долі пам’ятайте.

18.02.2022

 

Майдан

 

Сині хмари над землею,

Густо розплелися

І до рідної столиці,

Українці подалися.

 

У столиці, на Майдані,

Людей розганяють,

Але щирим українцям

Віру не зламають.

 

Б’ють, катують, убивають,

Люди пропадають,

Але всіх нас, українців,

Беркут не здолає.

 

Брати, сестри наші рідні,

Станьте всі горою,

Верніть славу Україні,

Свободу і волю!

 

Поважайте мови різні,

За руки візьміться,

Схід і Захід України

Навіки зв’яжіться!

 

Ми нікому не дамо,

Нами зневажати,

Бо достойні ми самі,

Неньку захищати!

2014 рік                                                                                                                                                         Авторський вірш «Скарби Карпат»                                                                                                                      УДК 821.161.2-1 ISBN  978-617-7496-40-2 1918

Я люблю тебе Україно

 

Я люблю тебе безмірно

Поважаю  тебе вірно.

Все, що в серці залягло,

То для тебе все дано.

 

І від тебе маю вдачу,

Ти даєш мені любов гарячу,

І наснагу жити і творити,

Та без крил у небеса летіти.

 

І що днини, що хвилини,

Вірю у вільну Україну,

У нескорену, незламну,

У мільйонну, многогранну.

 

Розколяда 2022 Княжолука Долинської ОТГ

Разом щасливі

 

12.02.1977 – 12.02.2022

 

У двох до щастя разом  йти,

То не поле чисте перейти,

Щоб мети своєї  досягти,

До Сапфіра разом  увійти.

 

З дня вінчання ми все двоє,

Навпіл ділим щастя ми обоє,

Добро і  радість ми приймаєм,

Навіки  смуток проганяєм.

 

Щоб завжди всміхались діти,

І душею нам ніколи не старіти.

Сорок п’ятий наш  весільний  ювілей,

Стане прикладом для всіх сімей.

 

Хай будинок щастям обростає,

Бог правнуків посилає,

І доріжку до будинку

Завжди квітами встеляє.

ОУН. Вони дивились смерті у вічі...

 

Газета «Свіча»  №7 (2564) від 10 лютого 2022 року, ст.5  «історі» , автор Іван Проців

     Це неможливо тримати в собі згадує!  Марія Михайлівна Беляк (Пирин)  про те, як загинув від рук «московських псів» її батько, а Марії дідусь Щеглюк Григорій Дмитрович 1909 року народження. Григорій виходець із багатодітної сім’ї, в якій зростало одинадцятеро дітей,  він - наймолодший. Народився і ріс  у селі Тяпче.  Сім’я була побожною. . Всі діти набували грамоти, багато читали. Особливу увагу родина Щеглюків приділяли творам Тараса Шевченка.

        Початок ХХ  століття. Український визвольний рух  переходить у національну революцію 1017-1921 роки.  Цей рух не спинився і після   поразки - перетворився у збройні підпілля. Таким чином  утворюється  військова організація, яка має знищити панування окупаційної влади. В її складову  входить більшість ветеранів Української революції. Набуває широкого масштабу утворення  молодіжних націоналістичних гуртків. З часом обидві складові об’єднюються.

     1929 рік. Об’єднані складові  утворюють Організацію Українських Націоналістів. Історія часу виховує Григорія  та його однолітків в дусі ненависті до окупантів  Батьківщини.   1930 рік. Кількісно  та територіально  зростає  Організація Українських націоналістів. Підпільні структури охоплюють більшість регіонів Західної України.  1936 рік.  Григорій одружився з дівчиною в селі Кнжолука  Анастасією Дзеса 1914 року народження . Вони  виховували  двох дочок : Ганну (Пуняк) 1937 року народження  та Магдалину (Пирин) 22.09. 1939 року народження . З приходом в село  московитів, сім’я Григорія переслідувалась.  1939 рік. Члени Організації Українських Націоналістів беруть активну участь  у захисті та збереженні  новопроголошеної  Карпатської  України. 1939-1941 роки Західну Україну приєднано до СРСР.  НКВД – тодішня репресивна машина набуває шаленого тиску  проти членів ОУН. Однак  ОУН  створює масове  антирадянське повстання проти діючої окупаційної  влади. Сили не рівні. Спротив комуністичному режиму призвів до великих втрат серед українських націоналістів.  1941 рік. Дев’ятого квітня . Великодня п’ятниця.  Родина  Щеглюків без зайвих помислів  перед  свята Пасхи, займалася своїми  господарськими справами, а тут  вривається кілька озброєних НКВДистів. Слідчиий  частини по Станіславській області сержант Золотухін зачитав постанову  на арешт та обшук  Григорія Щеглюка. А також  , що є  учасником контрреволюційної  повстанської Організації  Українських Націоналістів , яка готовила  військове повстання проти радянської влади та має тісний зв'язок  з керівником УПА Кальмуком Іваном Мироновичем. В хаті перевернули все,  кобзар  Шевченка та його портрет , який висів на стіні забрали . Звірячими діями схопили Григорія  і повезли до Вигодського карцеру. Того ж дня  видана Постанова слідчим УНКГВ    сержантом  Золотухіним  на затримку Григорія Щеглюка. Це були останні хвилини життя Григорія серед  рідних. Більше родина його не побачила. Йшли слухи, що він у тодішній Станіславській тюрмі.  18.04.1941 року  Станіславським Управлінням Державної Безпеки  НКВС  Золотухіним  Ордер на обшук і арешт  Григорія Щеглюка. Допити та тортури Григорія з Вигодського карцеру перемістилися до Станіславської тюрми. 25. 04. 1941року  Постанова на підставі ст. 126 та 127 УПК УРСР  притягнути Щеглюка Г.Д.  в якості звинуваченого за ст. 54   п 2-11 УК УРСР . Він був не один. 1910 рік.  В селі Княжолука Вигодського району Станіславської області народився  Кальмук Іван Миронович.  Батько Івана – Кальмук Мирон Васильович 1884 року народження, а мати  Кальмук Олена Іванівна 1882 року народження. В майбутньому Іван освоює  професією столяра. Ця професія від його батька.  В 1934 році одружується з дівчиною  Серафимою Паньківною Грибович – 1912 року народження.  Народили  сина Богдана – 1935 року народження. Богдан, як і його батько Іван та дідусь Мирон все своє життя був столярем. 1938 рік. Грудень місяць. Під ногами  Івана Кальмука  хрустять морозяні сліди - прямує  до членів ОУН . За своїми переконаннями та побратима члена ОУН Гайнюка Олексія Фелемоновичапоповнює ряди  Української Повстанської Армії. 1939 рік. Травень .  В Олексія Гайнюка  . В селі нишпорять  польські поліцаї. Ступивши кілька кроків  свого подвір’я, слідом за ним   більше десятка  поліцаїв  на його арешт.  Олексій   сильний , вдається вирватись  та втекти. Однак кілька пуль  пробили і окровили  тіло .Він помирає.

            Озвірілі московські пси день і ніч працюють над знищенням та ліквідацією  ОУН.  Від переслідування чужинцями мешканці бояться виходити на вулицю. Дороги села  постійно контролюються. 1941 рік. На дворі березень місяць. Пробудившись , Іван Кальмук побачив, як до  хати прямують не відомі. Вони зачитали Постанову про міри попередження проведення слідчих дій   відповідно ст. 143 145 156 УПК УССР  гр. Кальмуку Івану Мироновичу від 07.03.1941 року. Представили  Ордер № 65  НКВС  від 07.03.1941 року на право проведення  арешту та обшуку. Складено Протокол обшуку від 07.03.1941 року гр. Кальмука І.М. – нічого не виявлено.   Видана Постанова звинувачення Кальмука Івана  Вигодським  РВ НВД  слідчим Болденовим Іваном Андрійовичем, що  Кальмук Іван Миронович являється членом ОУН , чим шкодить радянській владі.

       Також видається  Постанова Вигодського РВ НВД  на підставі  ст. 126 та   ст. 127 УПК УРСР звинуватити Кальмука  І. М.  по  п. 10 та п. 11 УК УРСР підпис опер уповноважений   начальника Вигодського РВ НВД.  П’ятого травня цього року  винесена Постанова  слідчої частини  УНКВД міста Станіслав  слідчим слідчої частини  УНКГБ  Станіславської області  Жіхарев, про те , що слідчий матеріал  № 29798  по Кальмуку Івану являється таким, що він дійсно є  учасником УПА та  брав участь у підготовці військового повстання проти  радянської влади. А на наступний  день, тобто шостого травне винесена Постанова  на підставі ст.  126 ст. 127 УПК УРСР Кальмук І.М., про те , що він  звинувачений на підставі ст.  54-2,  54-6г 1 , 54-11 УК УРСР  і копія  Постанови направляється Прокурору. Під час слідчих дій 01.04.1941 року  стало відомо , що Гайнююк Олексій Фелемонович був  убитий поліцією 1939 року в травні місяці під час його арешту. Іван Кальмук дійсно пліч опліч брав участь  в ОУН з своїми односельчанами та побратимами Щеглюком Григорієм Дмитрович, Надіївським Василем Олексійовичем, Гайнюком  Василем Матвійовичем, Фледаном Михайлом Йосиповичем, Гайнюком Олексієм Фелемоновичем. Співпрацював з членом ОУН Павлишиним  з села Якубів. Кожен з членів УПА мав свою кличку.  Так Іван Кальмук - «Кушнір», Василь Гайнюк - «Гайовий», Василь Надієвський - «Злосний».Допити та тортури тривали майже кожного дня по кілька годин.  Застосовувались  смертельні методи тортур , щоб добитися зізнання . Стійкість та витривалість підсудного ще більше дратувала московських псів і спонукала їх на  звірські  методи тортур. 21 квітня 1941 року був проведений перехресний одночасний допит Івана Кальмука та Василя Надіївського.                                                                                                     Надієвський  Василь Олексійович  1904 року  народження  в селі Княжолука. З досягненням повноліття  Василь набув професії  чоботаря .В 1927 році Василь  одружився з односельчанкою  Ганною Максимівною 1906 року народження. Молоде подружжя збудували  хату. Часи  важкі не тільки в родинах, але й в повсякденному житті . Будучи вірним своєму українському народу та Державі Василь стає членом ОУН. На той час Василь з Ганною  виховували четверо дітей: син Іван – 1828 року народження, син  Михайло – 1931 року народження , син Омельян – 1933 року народження, дочка Катерина – 1935 року народження.                                                                                        1941 рік. Дев’ятого  квітня   від    головного управління НКВД Станіславської частини сержанта Золотухіна по Станіславській області видається Постанова  на арешт за приступну діяльність  члена ОУН Василя Надіївського.        Вісімнадцятого квітня  Станіславське  Управління державної  безпеки НКВС УРСР , слідчий  Золотухін видає Ордер на обшук та арешт Василя Надіївського. Ще вчора  Ганна дружина Василя, розказала про свої погані сни та неспокій . Так і сталося. Ранок, як біля хати  невідомі окружили подвір’я. Глянувши на гармидер, в неї з рук випадає дійничка з молоком і паморочиться в голові. Зібравшись силами, прямує до хати. В дверях -жандарми та скручена постать Василя. Вона кричала та плакала. Миттю Василю заштовхали в машину і повезли. Цього ж дня  складений  Протокол обшуку  ,  слідчий Мітрофанов  на громадянина Надіївського Василя На час  арешту Василь одружений . В склад  сім’ї входили: дружинна – Ганна Максимівна, віком   35 років;  син – Іван віком  12 років, син  - Михайло  віком 8 років; син – Омельян  віком  6 років; дочка – Катерина віком 4 роки.                          Місто Станіслав. Двадцять третього  квітня  видається Постанова про висунення звинувачення Надієвському Василю, Постанова  від 25.04 1941 року  місто Станіслав   звинувачений  Надієвський Василь  по  ст. 54 п. 2 -11  УК УРСР.  Довідка Спецвідділ  МВД УССР . Слідче діло 29792 Станіславське  МВ  НКВД  відділення. Арешт 18 квітня 1941 року обвинувачений по ст. 54-2-11  член . Контрреволюційної діяльності ОУН . День направлення в НКВД СРСР місто Свердловськ  03.06.1942 року № 2243.                                                       Фледан Михайла Йосипович 1912 року народився в селі Княжолука. Михайло мужня людина.  Любов до рідного краю, не давала йому спокою в часи радянщини. Повна окупація та русифікація української нації , позбавлення рідної мови, права, символіки  України  московськими  виродками гнітило його. З цим йому було дуже  важко змиритися та проживати. В силу своїх мрій та переконань Михайло стає членом ОУН, а згодом керівником частини. Розширення та зміцнення  ОУН стає в поперек горла чужинцям, які себе уявили на українській землі  вічними і непереможними. Так в морозяну лютневу ніч з 15 на 16  проведена операція по затримці  керівника УПА  Фледана М.Й.  На території  села на одній із вулиць, сьогодні Набережна  влаштована засідка .Сили були нерівні. Але знання місцевості та сила духу  Михайла не давала їм схопити його. Почалась стрілянина.  Михайло ранений. Страшна біль підкосила . Кров по снігу вказує на шлях  переховування  . Михайло від втрати крові втрачає свідомість і стає жертвою московських псів. В край важкому стані Михайла доставляють до Станіславської тюрми і поміщають під наглядом до медичної санітарної частини тюрми. З шістнадцятого лютого по сімнадцяте квітня Михайло хворіє. Не зважаючи на його  біль та  велику втрату крові . допити не знімалися. В день його перехоплення видається Ордер НКВС УДБ  на обшук і арешт від 16.02.1941 р. за № 122.   30.03. 1941  місто Станіслав . Видається Постанова про звинувачення Фледана М.Й. слідчий слідчої частини Станіславської області частини УНКВБ  сержант державної  безпеки  Жіхарев  слідче діло 29792 , про те, що Фледан М.Й.  являється учасником контрреволюційного повстання організації українських націоналістів  ОУН, яка готовила військове повстання проти радянської влади.  Станіслав 15.04.1941 року слідчий по Станіславській частині Жіхаров видає Постанову  про поновлення ведення слідчих дій  проти  Фледана Михайла Йосиповича.

    1942-1943 роки, які  охоплюють  період утворення Української Повстанської Армії, яка проіснувала до вересня місяця 1949 року, після чого перетворилась  у військові підпілля і діяла до 1950 року. В цій Армії брало участь понад сто тисяч українців. Репресиваною каральною машиною НКВД було репресовано понад п’ятсот тисяч  учасників  національно-визвольного руху. 1950 рік . Найбільша  депортація НКВДистами українців до Сибіру. Серед них мешканці села . В товарні вагони грузили  українців цілими сім’ями.  В селі неспокій. Московські пси наче оскаженіли. Більшість родин в істериці. Село спустошило. Масова депортація. Серед них : Фединяк Олена Павлівна -1903 року народження з сином  Іваном Михайловичем- 1928 р.н., дочками - Ганною  1922 р.н. та Анастасією 1936 р.н.; Лютан Фавронія Матвіївна 1894 р.н. з дочкою Марією Миколаївною 1926 р.н.; Гайнюк Фавронія - 1900 року народження з сином  сином Богданом – 1931 року народження , дочкою Оленою -1932 року народження та дочкою Анастасією - 1933 року народження; Ільків Василь Петрович – 1931 р.н. та Ганна 1935 р.н.; Могитич Марина  Василівна  -1902 р.н. з сином Василем Миколайовичем  1935 р.н. та дочкою Ольгою -1936 р.н.;  Бабінчук Ганна Юріївна – 1903 р.н.; Могитич Микола Олексійович – 1911 р.н. з дружиною  Могитич Ганною Іванівною – 1918 р.н. з дочками Анастасією 1940 р.н.,  Ганною – 1943 р.н. та Ярославою 1948 р.н.; Фледан Ганна Йосифівна  - 1910 р.н. з сином Михайлом Дмитровичем 1946 р.н.; Бабінчук  Ганна Григорівна  1895 р.н. з дочками Оленою Олексіївною 1923 р.н. та  Анастасією Олексіївною 1933 р.н. та багато інших.

    1960 рік. Український народ  продовжує боротьбу Української Повстанської Армії  беззбройного опору перейняв дисидентський рух та національно-демократичне відродження 1980 років та  початку 1990 років.  1963 рік. На вимогу Долинського відділення  Служби Безпеки УРСР  Княжолуцькою сільською радою видаються довідки про те, що судимі в 1940 році. Їхні  родичі  дають письмові підтвердження ,а саме про те,  що Щеглюк Григорій Дмитрович, Надіївський Василь Олексійович, Фледан Михайло Йосипович, дійсно не проживали з дня судимості  по даний час на території сільської ради .  1964 рік. Одинадцятого січня цього року  Постанова Івано-Франківського КГБ УРСР розглянуто Постанову карної  справи 5607 по звинуваченню  дев’ятнадцять членів УПА, звинувачених і судимих з лютого по квітень 1941 року за активну  антирадянську діяльність  були арештовані і засуджені. А також вирішили : зупинити  за п. 5 ст. 48 УК УРСР за терміном давності. Карні  справи по звинуваченню за п.9 ст. 6  УПК УРСР в зв’язку з вступом в силу  приговором по тому ж звинуваченню.

     Роки йшли, а з ними відходили у вічність  і очевидці .  Радянська система прискіпливо ставилась до   всіх українців, хто пробував бодай щось обмовитись, щодо діянь  радянського НКВД проти українського народу.   Але були й такі, що вірили дожити того часу, коли можна буде відкрити правду геноциду українського народу московитами. Так воно і сталося.

        1989 рік, двадцять першого вересня цього року  була отримана  перша інформація очевидців більше десятка могил  на околиці колишнього Станіслава  на Дем’яновому Лазу.  Почались розкопки.  В них поховано більше тисячу  неповинного народу. Серед  них діти, молоді батьки, брати і сестри , дідусі і бабусі, які на той час перебували в Станіславській тюрмі та навколишніх районних карцерах. При розкопках виявились жахіття в яких не було меж. В розкопках винайдено дерев’яну ложку на якій нарізано ім’я та прізвище Григорія Щеглюка.   Встановлено  масу артефактів  закатованих. Серед них наші  односельці  члени УПА Григорій  Щеглюк, Іван  Кальмук,  Михайло Кальмук. В Дем’янівському Лазу  проведено благоустрій  території . Збудовані могили та встановлено пам’ятні знаки, а також знайдені артефакти зберігаються в музеї.  1991 рік .Громадою села Княжолука Православної Церкви України  храму Святої Велекомучениці Параскеви-П’ятниці спільно з отцем протоієреєм Михайлом Довжанським в центрі села Княжолука  по вул. Щевченка з метою вшанування Січових стрільців насипана могила з пам’ятним знаком.  1993 рік . Дев’ятнадцятого  січня  Прокуратурою Івано-Франківської області проведений  розгляд матеріалів уголовної   справи № 3276 по звинуваченню членів УПА : Кальмука Івана Мироновича, Щеглюка Григорія Дмитровича ,Фледана Михайла Йосиповича,  Надієвського Василя Олексійовича всього разом дев’ятнадцять ув’язнених  і прийняла рішення: Призупинити справи ув’язнених членів УПА в 1941 році   за терміном давності  від 11.01.1964 року.  2014 рік. Силами органу місцевого самоврядування Княжолуцької сільської ради  та членів громади встановлено біля могили Січових стрільців меморіальний стенд Небесній сотні. Відповідно до Указу Президента України за № 806  чотирнадцяте  жовтня стає символічною датою утворення Української Повстанської Армії та Днем захисника України на вшанування  героїзму та мужності незалежності та цілісності України, військових традицій і звитяг українського народу та по дальшому зміцненню патріотичного духу в українському суспільстві.  Цього ж року з метою вшанування учасників Революції Гідності біля могили Січових стрільців, меморіального стенду Небесної  сотні,  мешканцем села Василем Васильовичем Василишин 1955 року народження встановлений пам’ятник Небесній сотні.   2021 рік . В знак пошани побратимів на території сільського храму УГКЦ «Дмитрія»  встановлено пам’ятник  «Борцям за волю всіх часів» греко-католицькою громадою Княжолуцького старостинського округу Долинської територіальної громади спільно з отцем «храму Дмитрія» Ігорем Ліпчинським.

        Тягар давнини – скарб сьогодення. Пам'ять про тих , хто віддав все найдорожче заради українського народу закарбована  у віках. І ніхто і ніколи не сміє осквернити тих , хто відійшов у вічність в часи окупаційної влади. Пролита їхня кров – майбутнє України.   Згадка про  рідних, близьких і далеких, про тих хто кров’ю своєю платив за світле майбутнє України, тих, хто пройшов крізь голод і холод, тих хто загинув і вижив у тих смертельних війнах, над чиїми останками не звучать салюти, про кого ще ненаписані книги, тих, хто загинув безвісті     ніколи не витреться в пам’яті нашого українського покоління. Їх завжди будуть згадувати та дякувати за  їх мужність і героїзм , які заради майбутніх поколінь йшли до перемоги.

Не радійте

 

Не радійте москалі,

Що вас так багато,

Бо достатньо сили в нас,

Щоб вас з України гнати.

Щоби сліду, вашого не було

І вітром не несло.

Щоби Україна процвітала,

А  Москва погасла.

Снігова заметіль

 

Все навколо засніжило,

Білим  килимом  укрило,

З сходу  вітром надуває,

Всі дороги й  стежки замітає.

 

Вода в ставках і річках  замерзає,

Склом морозяним вкриває,

З льоду постіль одягає,

Наче річки вже немає.

 

Люто сердиться зима,

Їй кінчається пора,

Сонце в гору теж тікає

Весна  зиму проганяє.

Народжений

 

Ти народився,  Божий хрест прийняв,

Грудьми у матері себе ти  напував ,

Щоб сили набирав , на ніжки свої став.

Із пелюшок  вже ніжки виростали

І по землі  пробігтись поспішали.

 

Яке це диво, навколо  Божий світ

І вже дитинство пробігає.

З садочка в школу  поспішає,

Причастя перше вже  приймає,

І вперше  шкільний дзвоник  зустрічає.

 

А роки так миттю пробігали,

В школі  перші і останні дзвоники,

Щорічно дзвінко  там лунали,

До випускного в школі,

Чомусь вже  швидко  поспішали.

 

Роки , як хвилі на воді,

Біжать у рідному човні,

Усе земне з собою забирають

І на землі у пам’яті лишають,

Коли тебе із нею розлучають.