Сумна звістка в Прикарпаття завітала,
І родину смутком
Бодаарук обняла,
Боже, за що така
кара ,
Сина, батька, брата війна, так рано забрала,
Мати сина, одного лиш мала.
Стоїть сестра , вдова з дочкою і сином ,
Мати голову схилила тай заголосила:
«Ти залишив своїх рідних ,
З болем і журбою,
Вдову жінку , дочку й сина сиротою».
Любий ти наш сину,
Ти загинув, за родину,
За нашу неньку Україну,
Край свій рідний, пішов боронити,
Від орди рашистів землі захистити.
Ти віддав найкращі свої дні і ночі,
Дивлячись смерті в очі.
Зупиняв ти цю навалу,
Що в Україну бомби закидала,
Міста і села руйнувала.
Віддав себе з безмежною ціною
У боротьбі з рашистською війною.
В серцях українців,
завжди будеш жити
Гідним прикладом для всіх служити,
Як Україну рідну треба боронити.
Вірш присвячений Герою Війни Віталію Анатолійовичу Бондаруку
Немає коментарів:
Дописати коментар