Сьогодні не тільки сум і біль російсько-української війни охопив Княжолуцьку територіальну громаду, але і все Прикарпаття, і всю Україну. Ця ніч була для родини та всіх небайдужих , надто важкою.
Тіло загиблого на війні земляка ,офіцера, побратима, вірного сина і
Героя України Віталія Анатолійовича Бондарука 1993 року народження, жителя села Княжолука,
що на Долинщині , цілими колонами по обабіч доріг з вогнями підсвічників на
колінах, зустрічали його в супроводі військових до рідного дому. На роздоріжжі
доріг між селом Тяпче та Княжолука, тіло
військового зустріли парафіяни з
церковною процесією храму Святої Великомучениці Параскеви-П’ятниці
Православної Церкви України. Протоієрей
отець Олег Фесняк з дяком Григорієм Сич та
церковним хором відслужили Молебень. Двох кілометрова хода прямувала
до колишнього місця проживання
покійного. Дорога була надто важкою. Смерть молодого, двадцяти п’яти літнього воїна розчулила серця всіх присутніх. Цю
біль не можливо передати. Віталій вірний і гідний син України.
Російсько-українська війна
2014-2022 років стала для українців найжорстокішим випробуванням і нелюдських
страждань, масові жертви, блокади житлових районів, лікарень, шкіл та дитячих
садочків міст Маріуполя, Суми, Харкова, Ірпінь, Буча, Гостоміль, Херсон,
Житомир та ряд інших, колосальні жертви
та скалічені долі, вимушене покидання місць проживання в пошуках притулку в західних регіонах України, міст Європи та інших демократичних держав
світу, втрачена юність і загублене
дитинство , що не стирається з пам’яті всього світу. Сього втрачено понад
десять тисяч українців військових та цивільних, серед загиблих пропали безвісті
, закатовані, замордовані та скалічені , взяті в полон. Рашистська війна на
території України стала фатальною майже для кожної родини, хтось пішов на війну
і не повернувся, когось привезли вбитого. Багато хто на сьогодні залишився без
батька, сина, брата, сестри, матері, батька , друзів та рідних.
Сьогодні «Пам'ять – священа , і ми не маємо
людського права забувати
події російсько-української війни, здобуті подвиги Віталієм Бондаруком
та його побратимами. Героїчне минуле Віталія в період війни з рашистами 2022 року є прикладом для молодого покоління
сьогодення. Пам'ять про Віталія вічна і не тлінна.
Віталій був улюбленим сином
своїх батьків Марії та Анатолія Бондаруків та братиком у своєї сестрички. Все
своє дитинство провів в селі Княжолука
там проходив навчання в молодших
класах, а потім продовжував навчатися в Долинському ліцеї – інтернаті. З
дитинства Віталія вибили військові машинки , а згодом і урок військової
підготовки. Цей природній дар після закінчення ліцею і послужив для Віталія вступити до військового
ліцею міста Львова. В невдовзі Віталій
одружується з дівчиною Анною. Сім’я Віталія та Анни Бондарук поповнилась народженням сина Максима, а
пізніше народженням дочки Аліси. Попри все, Віталій продовжив навчатися у
Львівській академії сухопутних військ
імені гетьмана Петра Сагайдачного.
За покликом своєї відданості служити Батьківщині, Віталій
в 2021 році поповнює ряди членів АТО.
Двадцять четвертого в день вторгнення рашистських військ по всіх
регіонах України, Віталій стає на захист Києва.
Смерть Віталія Бондарука не була і не є даремною , це відродження української армії через своєрідне
очищення у війні з рашистами – постає дійсно український народ. Ціною власного
життя Він зупиняв озвірілого ворога, захистив своїх рідних і близьких, свою
Батьківщину.
Низький уклін і вічна
пам'ять Герою України Віталію Бондаруку від
всіх поколінь сьогодення і майбутнього.
Іван Проців
Немає коментарів:
Дописати коментар