пʼятниця, 14 жовтня 2022 р.

День українських свят - чотирнадцятого жовтня

 Чотирнадцяте жовтня - надзвичайно важливий день в усіх українських родинах. Цей день у період  російсько-української війни для християн храму  святої мучениці Параскеви-П’ятниці Православної Церкви України став особливим. Протоієрей отець храму Олег Фесняк після святкового Богослужіння разом з всіма присутніми  біля могили  Січових стрільців та пам’ятного знаку Небесної сотні відслужили Панахиду.

  Саме сьогодні злилися в один день чотири  українські свята:

День захисника та захисниць України, День Покрови Пресвятої Богородиці,  День українського козацтва,  День створення УПА .

День захисників і захисниць України затверджено    14 жовтня . І цей день є не випадковим . З історії цього дня  Покрови Пресвятої Богородиці, за козацькими військовими традиціями від 1917 року отримало назву – Козацька Покрова.

День Пресвятої Богородиці – свято  на честь Богородиці Діви Марії, матері Ісуса Христа, що є одним із дванадцяти свят  після Великодня.

Сьогодні цей день особливий, який знаходиться в період російсько-української війни та повномасштабного вторгнення російських окупаційних військ на територію України. Захисники і захисниці України на полі бою  боронять її незалежність від рашистських загарбників. Це приклад незламності і героїзму. Всі ці  свята, які сплелися в один день, ще більше надають сили і духу нашим захисникам і захисницям у боротьбі з рашистською навалою.

 14 жовтня 1942 року офіційна дата  створення Української Повстанської Армії, яка діяла по 1960 рік. В цьому році АПА виповнилося вісімдесят років.

   Після Панахиди отець Олег Фесняк в своїй промові, згадав всіх  поколінь Героїв війни, які боролися і загинули за незалежність України , і тих, хто сьогодні знаходиться в боях на передовій лінії  зіткнення з рашистськими  військами на території України.

   Наша українська армія продовжує берегти  бойові традиції  предків та імена героїв  від воїнів-русичів і козаків до січових стрільців і воїнів УПА.
















понеділок, 10 жовтня 2022 р.

Погасла свіча. Княжолука

 

  Володимир Іванович Шумський народився 15.07.1987 року в селі Княжолука Долинського району Івано-Франківської області в багатодітній сімї робітника.  З 1994 року він навчався в Княжолуцькій ЗОШ І-ІІІ ст., яку закінчив в 2004 році і здобув середню загальну освіту. Був великою опорою для своїх батьків , матері Ольги та батька Івана Шумських. Володимир одружився  з  Любою і мають на утриманні троє дітей -два сини Демян та Микола і дочка Мілана.

     В 2020 році Володимир за покликом свого серця вступив до лав Збройних Сил  України і оберігав лінію оборони на сході України від  російських загарбників.   З початку повномаштабного вторгнення рашистських військ на територію України 24.02.2022 року  , він - навідник  танкового взводу ,пліч-о-пліч  з воїнами  Збройних Сил України визволяє захоплені міста і села України рашистськими військами.

   02.10.2022 року в одну із  найкращих миттєвостей , вороже  зброя  забирає життя  Володимира Шумського -воїна України перестало битись серце і він помирає.

   Сьогодні наша допомога  Герою Збройних Сил України Володимиру Шумському  єдина – молитись за нього та продовжувати його гідну справу, за яку він так мужньо боровся і віддав своє життя.  Звільнити неньку України від рашистської навали. Щоб  наш воїн Володимир був щасливий, ми повинні спільно докласти всі зусилля, щоб отримати перемогу в російсько-українській війні.

 Загинув  Володимир на Херсонщині поблизу населених пунктів Петрівка, Любомівка та хрещенівка в пік найгарячіших  бойових дій  з орківською ордою в часи повномаштабного вторгнення на територію України

  Надто молодий вік воїна, тільки 35 років. Смерть Володимира на лінії  вогню з противником – взірець любові до України, свого українського народу та рідної землі.

    Тіло Володимира супроводжувалось колоною  державних українських прапорів та живих квітів. Віддаючи воїну шану, зустрічаючі на колінах  із вогниками запаленими свічок низько вклонялися йому.

    Горе родини Шумських  розділили  військові побратими, отці  села  протоієрей отець Олег Фесняк храму  святої мучениці Параскеви-П’ятниці ПЦУ  та отець Ігор Ліпчинський храму Дмитрія УГКЦ , отці храмів ПЦУ та УГКЦ   Долинської, Вигодської , Витвицької ОТГ та Болехівської ОТГ.

  Сьогодні десятого жовтня , в ці скорботні дні Княжолуцька громада Долинської ОТГ глибоко сумує та співчуває батькам, дружині, дітям і всім рідним  Володимира Шумського. Ольга та Іван  Шумські, прийміть слова подяки за те, що виховали сильного і мужнього патріота України. І нехай Господь Бог допоможе вам перенести цю важку втрату близької і рідної вам людини.

    Ми сумуємо разом з вами в цей важкий для вас час, а опіка Всевишнього та наші молитви дадуть  вам сили перенести важку втрату і родинне горе. Спомин про нашого Героя України назавжди залишиться в наших серцях.

Вічна Слава Горою України!


















субота, 8 жовтня 2022 р.

Цариця осінь

 


Прийшла цариця золота,

Ліси й поля собою обняла,

Золотом листочки посипає,

В різнобарвний колір,

Ліси і травичку загортає.

 

Явір, груша заплелися,

В колір жовтий і червоний,

Аж до неба потяглися,

Поряд вітками берізонька гойдає,

І листочки свої розкидає.

 

Дуб чомусь вона минає,

Сил боротись з ним немає,

Листя своє не скидає,

З ним у зиму дуб вступає,

Тільки  колір поміняє.

 

Під берізкою грибочки,

Наче зрубані пеньочки,

Кругом неї виростають,

Землю і берізку прикрашають

І любов до себе пригортають.

 

Краси кращої немає,

Коли осінь тепла  наступає,

Вона  душу зігріває,

І дає усім  поради,

Та  радіє тому, що є у тебе.








середа, 5 жовтня 2022 р.

Будь проклята війна

 


Цілу ніч не спала мати,

Часто уставала, в вікно заглядала,

Вже й молитви прочитала,

Нічка, наче роком  стала,

Та вона ще очі не стуляла.

 

І над ранок задрімала,

У в вісні сина зустрічала.

Постать сильна, кремезна,

Свого сина – воїна стрічала

І до серця ніжно пригортала.

 

Раптом,  все як небувало,

Сумну постать в дверях зустрічала,

Боже, сину, закричала:

«Ти живий , живий мій сину,

Ти любив життя і Україну».

 

Батьку мову віднімає,

З тиха, з тиха промовляє,

Ні. Він живий, не плач мати,

Син обіцяв його чекати

Поки Україну, буде захищати.

 

А над хатою,  клекіт журавлиний,

 

 

Шумський Володимир на війні загинув.

Біль родинний душу розриває,

Дітей і дружину гірка доля зустрічає,

З чоловіком-батьком, війна розлучає.

 

Будь проклята, орківська  війна,

Та ні, «московія» твоє імя,

І вік плоди свої ти будеш пожинати,

Все скоєне, в очах  завжди вбачати,

Майбутнього і прощення не мати.

 

Вірш присвячений Герою Збройних Сил України                                                                                  Володимиру Шумському

 

 

 

 

 

 

неділя, 2 жовтня 2022 р.

Не оголошена війна

 


І ще сонце не сходило,

Тільки небо зоряне світило,

Збройні сили  московитів ,

Землю і народ  України,

Зі сну пробудили.

 

Гори аж дрижали,

Зриви  землю  рвали,

Танки з ворогами,

Немов із чортами

По землі українській гнали.

 

Та не тут бувало,

Орків в Україні,

Із обіймами не ждали,

Їх  стріляли  й гнали,

Щоби на чужину не ступали.

 

Вогонь пекла ще палає

І орда московська не згибає.

Українці волю й силу мають,

Московитам не вступають,

Ними України землі удобряють.