Будь проклята війна

 

Цілу ніч не спала мати,

Часто уставала, в вікно заглядала,

Вже й молитви прочитала,

Нічка, наче роком  стала,

Та вона ще очі не стуляла.

 

І над ранок задрімала,

У в вісні сина зустрічала.

Постать сильна, кремезна,

Свого сина – воїна стрічала

І до серця ніжно пригортала.

 

Раптом,  все як небувало,

Сумну постать в дверях зустрічала,

Боже, сину, закричала:

«Ти живий , живий мій сину,

Ти любив життя і Україну».

 

Батьку мову віднімає,

З тиха, з тиха промовляє,

Ні. Він живий, не плач мати,

Син обіцяв його чекати

Поки Україну, буде захищати.

 

А над хатою,  клекіт журавлиний,

 

 

Шумський Володимир на війні загинув.

Біль родинний душу розриває,

Дітей і дружину гірка доля зустрічає,

З чоловіком-батьком, війна розлучає.

 

Будь проклята, орківська  війна,

Та ні, «московія» твоє ім’я,

І вік плоди свої ти будеш пожинати,

Все скоєне, в очах  завжди вбачати,

Майбутнього і прощення не мати.

 

Вірш присвячений Герою Збройних Сил України                                                                                  Володимиру Шумському