Черешня

 

Неподалік джерельного потоку,

У давнину глибоку,

Росла черешенька стара,

Нагадувала всім вона,

Як війни тут вона пережила.

 

Завжди весною розквітала,

А літом? Всіх ягодами пригощала,

Свій різнобарвний одяг,

В осінню пору одягала,

Сади собою прикрашала.

 

Вона в пригоді всім ставала,

І спраглих утомляла,

І про голодних завжди дбала,

В боях українське військо,

В свої обійми брала.

 

Москаль черешню не щадив,

Гілля у неї він ламав,

Потім плоди її він пожирав,

Та ситим він таки не став

І жертву нову він шукав.

 

Хати й сади від рук його палили,

Та дух черешні не зламали,

На зло йому, весною розквітала

І віття нове розпускала,

Усіх до себе любо й ніжно пригортала.