На теренах російсько-української війни

 

    Гайнюк Володимир Іванович 05.10.1973 року народження. Народився в селі Княжолука Долинського району Івано-Франківської області. Виходець із багатодітної сім’ї. Батько Гайнюк Іван Іванович-1951 р.н., , мати Гайнюк Віра Іванівна-1950 р.н., сестра Тетяна – 19.01.1971 р.н., сестра Надія-04.03.1975 р.н., сестра-Катерина-01.01.1982 р.н., брат Іван- 07.05.1983 р.н. учасник бойових дій Збройних Сил України, сестра Марія- 27.04.1985 р.н., сестра Віра-28.02.1990 р.н.. Навчався Володимир в теперішньому ліцею Княжолуцького старостинського округу Долинської ОТГ. Життя Володимира було не легким. В дитинстві думав не про іграшки, а як заробити гроші, щоб допомогти сім’ї. в ранньому віці втратив батька. Довелось матері самотужки тягнути весь сімейний тягар на одинці. Володимир офіційно не одружений. Вже в час окупації рашистськими військами українських територій Криму, частини Луганської та Донецької області, він задумався, чи не стати на захист Батьківщини, адже війська Росії продовжують атакувати всю східну частину України. Вагався довго.  День такий настав.   01.11.2017 року він заключає перший контракт до вступу Збройних Сил України. На захисту кордонів України та стримування окупантів Володимир служив  до 20.10..2020 року. Він повертається до свого дому. Та довго спокоєм Володимир не милувався. Думки про побратимів, як вони там, що з ними не давали йому спокоєм. Безсоння та біль за побаченим не могли утримати його вдома. 27.04.2021 року Володимир заключає новий контракт  до вступу в ряди Збройних Сил України. 24.02.2022 року, його застає повномасштабне вторгнення рашистських війсь на територію України. Російсько-українська війна. Точаться запеклі бої українських військ з російськими окупантами.  Він двічі ранений. Стан його здоров’я погіршується. Хвороба прогресує. Нестерпна біль. 27.04.2024 року Володимир залишає службу в Збройних силах України. Сьогодні важкий стан його здоров’я. Його лиш розуміють ті, що десять років поспіль, не мають ані  сну, ані відпочинку і віддаючи всі свої найкращі роки в боях з рашистським ворогом, захищаючи незалежність України. Та звістка про безвісті зниклого  брата Івана - 07.05.1983 р.н. учасника бойових дій Збройних Сил України з 29.07.2024 року, ще більше підкосила  стан його здоров’я. Хочеться вірити, що державні органи, прикладуть максимум зусиль, щоб допомогти військовому Володимиру Гайнюку, повернутися до справжнього життя, за що він втратив найдорожче – своє здоров’я та свої найкращі молоді роки.